Молодь на екуменічній прощі за мир і спокій в Україні

Але не можна цього допускати, треба надіятися, мати тверду віру і старатися зробити все, що від кожного з нас залежить, навіть якщо ми далеко від зони бойових дій. У цій складній ситуації кожен може знайти свою ділянку роботи і працювати на перемогу: бути волонтером, плести маскувальні сітки, допомагати нашому війську матеріально чи молитовно.

Такою є спільнота «Молодь святого Альфонса». Це спільнота молодих людей віком від 14 років, які разом моляться, співають, танцюють, святкують дні народження, працюють аніматорами на сарепті (літній відпочинковий табір) у с. Зарваниця, на «Марійській Дружині», а також є приятелями спільноти «Віра і Світло».

Молодь не може сидіти склавши руки, тому ми вирушили на пішу прощу до Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосифа Сліпого що у селі Заздрість на Теребовлянщині. Головним наміренням нашої прощі була молитва за мир та спокій в Україні. Молоді люди в дорозі молилися, співали, а також у мовчанці шукали відповіді на свої запитання чи життєві труднощі.

У рідному обійсті родини Сліпих нас радо прийняли Сестри ЧСВВ та наш реколектант-біритуаліст о. Лаврентій Ян Жезіцький Ордену паулінів з м. Бровари під Києвом. Молодь з нетерпінням чекала зустрічі з отцем та початку триденних реколекцій, адже раніше ніколи нам їх не провадив римо-католицький священик. Завжди усміхнений та щирий о. Лаврентій відразу став нашим другом, зміг відкрити наші серця на слово Боже. Реколекції стали часом духовної віднови та призадуми над своїм життям. Окрім наук, кожен зміг поговорити з духівником, посповідатися, отримати відповіді на запитання, що турбують. Отець дуже гарно пояснював усе на конкретних прикладах, інколи навіть з особистого життя, розказував, яким повинен бути справжній християнин.

Час швидко промайнув, і прийшла пора прощатися з сестрами, які так гостинно нас приймали та провели екскурсію музеєм Патріарха Йосифа Сліпого. Ті кілька днів, проведених у Музейному комплексі в Заздрості, де все дихає спогадами про Патріарха, це був також час, щоб просто побути разом, стати спільнотою. У цьому нам дуже допомогли сніданки, обіди та вечері, що ми їх готували всі разом, дружньо та з любов’ю. Адже найсмачніші страви ті, що приготовані своїми руками і разом із друзями.

Ми дуже віримо, що наші спільні Літургії та молитви за мир і спокій України будуть почуті і допоможуть нам вибороти кращу долю для нашої Держави!

Вікторія Сас