На семінарі ПМВ обговорили Літургійне богослужіння в часи підпілля і особливості таїнства Священства

“У підпіллі духовні особи жили літургійним життям. Намагалися якнайчастіше брати участь у Літургії. Якщо це було можливо, то і щоденно. Від моменту установлення Пресвятої Євхаристії її служителі в усі часи, у будь-яких умовах здійснюють Літургію. Коли є свобода для Церкви, то це здійснюється урочисто відповідно до всіх канонів та обрядів, коли Церква переслідувана - також здійснюється Літургія, але не завжди так урочисто. Однак Ісус живе в Церкві в будь-яких умовах”, - сказав о. Іван.

Він відзначив, що досвід підпільної Церкви в ХХ ст. можна використати і в сьогоднішніх умовах на місійних теренах. “Інколи немає храму, щоб служити Службу Божу чи здійснювати інші Святі Тайни. Використовується чи якесь приміщення, чи хата. В інших випадках надаються громаді костели, які не завжди пристосовані до дійств згідно зі східними традиціями: нема іконостаса, не завжди можливо робити обхід навколо престолу… Це все було і в часи підпілля. Їхній досвід можна і сьогодні перейняти”, - зауважив протоієрей.

Отець Іван розповів, що і сьогодні священикам час від часу доводиться служити Святу Літургію в різних обставинах, наприклад перебуваючи з пластунами на таборах в лісі просто неба або під час паломництва до святих місць - в автобусі чи навіть в готелі. “Але має спрацьовувати священича второпність. У кожному випадку священик має дати собі раду з допомогою Святого Духа”, - підкреслив о. Іван Говера.

А о. Юрій Козловський, викладач Івано-Франківської теологічної академії, доповідаючи щодо таїнства Священства, зазначив, що єдиним і незаперечним джерелом святості може бути лише Господь Бог. Водночас святість у людині не є просто моральною досконалістю. “Це радше результат спілкування з Богом, побудови з Ним стосунків, котрі остаточно змінять і нас самих, перемінивши нас духовно і морально”, - сказав отець Юрій.  

Священик сказав, що особи, котрі вважають себе приналежними до Церкви Христової, отримують покликання до святості через Слово Боже, що проповідується.  “Вони покликані брати участь у сакраментальному житті Церкви, змінюючи своє життя, наближаючи його до тих ідеалів та стандартів, котрих ми вчимося, наслідуючи Ісуса Христа. З уст Христа апостоли отримали наказ проповідувати Царство Боже, і кінцевою метою цієї проповіді є, власне, святість, над якою сьогодні роздумуємо”, - резюмував о. Юрій Козловський.

Інфоцентр ПМВ