На Стросамбірщині «золотий вік» в пошані

Такі семінари за сприяння Голови Старосамбірської районної ради Тетяни Терлецької  відбулися вже в Старому Самборі (23 січня) та Стрілках (24 січня). Доповідачами були: гості з Польщі – п. Тереза Когут і Галина Стефанік, та України – Лариса Малинович і Олег Паска. У цих заходах, як і попередніх, беруть участь соціальні працівники, вчителі християнської етики, соціальні педагоги, психологи, громадські активісти.  Навчання присвячувалося вдосконаленню соціальної роботи з людьми «золотого віку», впровадженню досвіду сусідніх держав, влаштуванню Університетів третього віку тощо. 

Доповідач Олег Паска наголосив на тому, що для людей «золотого віку» дуже важливо відчувати себе потрібними суспільству, мати можливість реалізувати свої потреби в спілкуванні, передаванні власного досвіду, здобутті нових знань і вражень. Одним із способів створення таких умов є так звані Університети третього віку, які дуже активно діють в Європі, зокрема в Польщі (там їх створено майже шістсот).

На жаль, в Україні таких навчальних закладів для людей старшого покоління набереться заледве десяток, та й то у великих містах – Києві, Львові, Дрогобичі. Чи буде створено такий Університет на Старосамбірщині, покаже час. Принаймні усі передумови для цього є: люди, які хочуть навчатися, і люди, які щиро намагаються змінити ставлення в суспільстві до людей «золотого віку», зокрема Семен Цебак, начальник управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області.  А це вже дуже багато! До речі, за словами О. Паски, досвід діяльності Університетів, у яких навчаються люди «золотого віку», показує, що ті, хто навчається, веде активну громадську роботу, набагато довше живе, притому менше піддається депресіям, стресам.

Колеги з Польщі, які багато років працюють у соціальних структурах,  поділилися власним досвідом роботи з людьми «золотого віку». Зокрема, пані Тереза Когут, старший адміністратор служби з надання соціальних послуг у територіальній громаді Сусьц (8 тис. жителів), розповіла, як налагоджено роботу соціальних служб, опікунів, будинків для немічних одиноких людей тощо.

Пані Галина Стефанік, депутат Ради м. Томашів Любельський (16 тис. жителів), наголосила, що в її країні давно зрозуміли значення для суспільства людей «золотого віку», з їхніми знаннями, великим життєвим досвідом. Те саме слід домогтися і в Україні, де населення також досить швидко старіє,  суттєво збільшується тривалість життя. Пані Галина поділилася досвідом організації різних структур, таких як: клуби, допомогові осередки, благодійні фонди тощо, які допомагають зробити життя людей «золотого віку» яскравішим, насиченішим, змістовнішим. Нашим соціальним працівникам такий досвід буде дуже цінним. Зрозуміло, що в Європі діють дещо інші стандарти такої роботи, ніж в Україні, бо там виділяють немалі кошти для забезпечення гідної старості. Проте ніякі гроші не замінять людяності, уваги  й  сердечності у ставленні до людей старшого покоління, які нерідко є немічними, зі складними долями, втомленими життям. Ось тут наші соціальні працівники, незважаючи на мізерні зарплати, проявлять любов і милосердя до людей «золотого віку».

Робота ця вимагає багато фізичних і, особливо, душевних сил. Тому на семінарі відвели час для тренінгу – як протидіяти стресам, професійному вигорянню, навчитися радіти життю і берегти власне та чуже психічне здоров’я. Кандидат психологічних наук, викладач НУ «Львівська політехніка» Лариса Малинович зуміла захопити тренінгом усіх учасників семінару:  ми малювали, співали, говорили одне одному й собі гарні слова, тобто провели кілька годин у гарному настрої. Господь подарував насправді чудову погоду: сонце заглядало у великі вікна ресторану «Едем» в Старому Самборі та реколекційного центру «Емаус» у Стрілках, які вже вкотре приймають нашу спільноту, створюючи для цього якнайкращі умови.

А ще дуже важливим було те, що до участі в цих семінарах було запрошено представників «золотого віку». І в цих людей, яким уже далеко за 70-80 років, варто було повчитися оптимізму, вмінню радіти кожній хвилині життя, дарувати любов іншим. У кожного з цих поважних людей за плечима – роки нелегкого життя, праці, випробувань, боротьби за незалежність України. Хтось усе життя вчив дітей української мови й любові до України, хтось за Україну відбув каторгу…  Їхні історії гідні увійти до «Золотого фонду Старосамбірщини», який видаватиметься в рамках цього та інших проектів. «Емоції чудові, світлі, аж зашкалюють! Сьогоднішній семінар дав поштовх до продовження роботи», – поділилися своїми враженнями учасники семінарів. Та найкраще, напевно, оцінив ці семінари колишній багатолітній завідувач Старосамбірського відділу освіти Богдан Жидик: «Я нині отримав своєрідний акумулятор-заряд до свого серця!» Така оцінка, повірте, надихає продовжувати роботу.

До речі, 21 лютого в Старому Самборі та Стрілках відбудуться клубні зустрічі з людьми «золотого віку», під час яких напрацьовуватимуться майбутні заходи.

catholicnews.org.ua