На свято Покрови у Караганді у римо-католицькому храмі відслужили Літургію у візантійському обряді

Богослужіння очолив владика Йосафат (Говера), Екзарх Луцький. Із ним співслужили владика Теодор (Мартинюк), Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської єпархії, священики з Казахстану, Росії і України, які беруть участь у Форумі мігрантів, що цими днями Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Казахстані.

Перед початком Літургії Апостольський делегат для українців греко-католиків у Казахстані і Середній Азії о. Василь Говера розповів про історію храму, в якому відбувалося богослужіння. 

«Релігійне життя в Караганді розпочалося у 1955 році, коли священики вийшли з ув'язнення. У Караганді була велика німецька спільнота, і в цьому районі вони жили і служили. Радянська влада не хотіла реєструвати католицьку спільноту аж до 1977 року. Але після реєстрації парафіяни дістали дозвіл і на побудову храму. Уже в 1980 році цей храм був освячений єпископом Олександром Хірою. У той час, коли в Україні наша Церква була в підпіллі − тут, у Казахстані, наші священики відкрито служили. Храм був наповнений людьми. Німці переселялися в Караганду, щоб їхні діти зберігали свою віру, бо тут була парафія», − зазначив о. Василь.

Він розповів, що у храмі проходили богослужіння для німців, українців, поляків. У цьому храмі служив блаженний о. Олексій Зарицький, блаженний о. Владислав Буковинський, єпископ Олександр Хіра. 

Під час проповіді на Літургії владика Теодор відзначив, що сьогодні дуже радісний день − свято Покрови Пресвятої Богородиці. Водночас, перебуваючи у Караганді, згадуються сумні події 1947 року, коли Карагандинська земля наповнилася вірними УГКЦ і РКЦ з усієї України, з Польщі. «Ми перебуваємо у храмі, стіни якого промовляють до нас особливим голосом. Ми почуваємось такими, що тільки завдяки тим особам − о. Олексію Зарицькому, о. Владиславу Буковинську, владиці Олександру Хірі − ми сьогодні можемо бути і вважати себе християнами. Запитуємо ми у ці дні Господа: як будувати наше майбутнє на цій землі, як нам бути добрими християнами тут, в Казахстані, в Україні і всюди, де ми є? Так багато ми очікуємо, а що очікували наші батьки, дідусі і бабусі, які були депортовані і позбавлені свого рідного дому?» − зазначив єпископ.

Він зауважив, що у Тернополі, де він живе, у домі підпільного єпископа, який у часи переслідування був відважним проповідником Божого Слова, є маленька вишита ікона з підписом: «Пресвята Богородице, прийме під свій Покров нас, в'язнів. Воркута, 1956 рік». Це ікона Пресвятої Богородиці Неустанної помочі. «Що дозволило нашим батькам, дідусям і бабусям витримати, перенести ці страшні переслідування, голод, небезпеку? Покров Пресвятої Богородиці», − наголосив владика Теодор. 

Говорячи про те, що таке покров, єпископ наголосив, що йдеться не про матеріальну річ, Покров Пресвятої Богородиці − це послання надії, оптимізму, «це є та позиція Марії, яка незважаючи ні на що, вибрала кращу частку».

«І наші попередники у вірі, які служили і тут, і у підпільних домах України, Польщі, Прибалтики − вибрали ту найкращу частку − те одне, що на ту хвилину було потрібне. Пресвята Богородиця, наша Мати, підказує, щоб і сьогодні ми обирали те, що найбільш потрібне. Її покров − це її материнська опіка над всіма нами, це її гарантія того, коли ми виберемо одне − Христа, − то наша Мати подбає про все інше», − наголосив владика.

Він звернувся до всіх присутніх з проханням ніколи не забували про Матір Божу, про її Покров і  нагадав, що як в латинській, так і в візантійській традиції є давня молитва «Під твою милість». «Ця молитва дозволяє нам стати кожного дня під той Покров, під ту покрівлю материнського дому, яка не є тимчасова, яка є дуже надійна. Під твою милість сьогодні прибігаємо, Пресвята Богородице!» – зазначив владика Теодор.

Після Літургії також відслужили панахиду на гробі єпископа Олександра Хіри.

13-14 жовтня Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводить у Караганді Форум мігрантів з нагоди відзначення 70-ї річниці депортації українців до Казахстану. Тема Форуму: «Духовна та культурна ідентичність українців Східної Європи та Азії. Вчора. Сьогодні. Завтра».

pmv.ugcc.org.ua