«Намісник Київського унійного митрополита Станіслав (Корсак) вимушено покинув останню, підпорядковану йому церкву у Верхньому Києві…» − Ігор Скочиляс

Четвер, 08 серпня 2013, 16:46

Катедральний собор Святої Софії було повернуто православним 1632 року на основі «Пунктів заспокоєння грецької релігії», укладених з нагоди коронації польського монарха Володислава IV. Відповідно до цього документа, храм мав «залишитися при неуніатах».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Уже 12 липня 1633 року, за наказом православного митрополита Петра (Могили), група київських міщан, священиків і ченців насильно захопили Святу Софію. А 10 березня 1636 року намісник Київського унійного митрополита Станіслав (Корсак) вимушено покинув останню, підпорядковану йому церкву у Верхньому Києві - Святого Миколая (Десятинну).

Про це пише у своїй авторській статті «Київ як столиця Київської унійної митрополії» Ігор Скочиляс, український історик, краєзнавець.

На початку статті автор згадує про те, що з проголошенням Берестейської унії, у жовтні 1596 року, собор Святої Софії в Києві став головним катедральним храмом Київської унійної митрополії та осідком Предстоятеля Унійної Церкви. Статус Києва − головної катедри, з’єднаної з Римом Руської Церкви, вперше зафіксовано в папському бреве Климента VIII від 15 листопада 1600 року («Bulla provisionis Ecclesiae metropolitanae Kioviensis»).

За словами історика, при Свято-Софійському соборі функціонувала унійна капітула (єпархіальний крилос), а також діяв василіанський монастир (з 1622 року), настоятелем якого був о. Олександр Шкодлицький. Унійні намісники Святої Софії, як пише Ігор Скочиляс, у першій третині XVII століття здійснили низку заходів з відбудови зруйнованого в попередні століття катедрального собору. Перша спроба реконструкції собору уніатами зафіксована в 1622 році, про що Римську курію інформував митрополит Йосиф (Велямин-Рутський).

Департамент інформації УГКЦ