Митрополит Борис Ґудзяк: «Наша мета — автентичне проголошення Євангелія, використовуючи мову XXI століття»

«Боже Слово. Спільне глибоке живлення Божим Словом, яке слугує джерелом спільної мови і категорій, є необхідною умовою єдності. Наша мета — автентичне проголошення Євангелія мовою XXI століття», — зазначає владика Борис Ґудзяк.

Архиєрей наголосив на значенні спільної молитви. «Естетичне літургійне життя єпархій і парафій та особиста молитва і поглиблення духовного життя серед духовенства та вірних будує єдність. Потрібно звертати увагу на символи, якість церковного співу та музики, а також на красу і мистецтво життя з Богом і ближніми», — сказав доповідач.

Він упевнений, що дух Царства Божого, єдність між єпископами, духовенством та вірними, увага до потреб бідних та місійність є також надзвичайно важливими складовими духовного фундаменту.

«Увага до питань церковної і національної історії та ідентичності (Літургія, молитва, духовність) — вірні УГКЦ в будь-якій точці світу, переступивши поріг нашої Церкви мають отримувати відчуття “я вдома” (це передбачає продуктивний баланс між інкультурацією та привабливістю для неукраїнців і розумінням своєї традиції, походження та ідентичності (східнохристиянської, київської духовної традиції, “українськості”)», — переконаний владика Борис Ґудзяк. Він радить постійно працювати над довірою, критично все оцінювати та активно взаємодіяти з молоддю.

«Вживання в Літургії української мови нарівні з місцевими мовами повинно об’єднувати, якщо є відповідна душпастирська праця. Слід плекати взаємну толерантність і єдність різномовних вірних нашої Церкви. Спільноти можуть мати різні історії чи виклики, але вони разом можуть “заспівати Божественну Літургію”, незважаючи на рівень володіння українською чи інших місцевих мов. Це питання непросте і вимагає особливої уваги», — підкреслив митрополит.

Ба більше, він також вбачає певні загрози для єдності і сопричастя – внутрішні й зовнішні. Зокрема, до внутрішніх загроз він відносить такі складові: недовіру, нехтування значимістю і потребою єдності, недостатні знання одне про одного (навряд чи багато вірних знають про китайськомовну парафію в Канаді чи про особливості служіння в Дубаї), брак співпраці та тенденція дивитися на глобальну Церкву з локальної перспективи (зі свого «окопу», без ширшої картини), розрив між поколіннями (в Україні і поза нею), поділи між священниками щодо календарного питання, моральні і матеріальні проблеми тощо.

Окрім цього, владика Борис закликає звернути увагу та працювати над зовнішніми загрозами: війна в Україні, питання мігрантів (багато українців, самі будучи мігрантами, проявляють нетерпимість до нових мігрантів, зокрема з Латинської Америки), скандали в Церкві і їх висвітлення у медіа, секуляризація, асиміляція та інші.

Департамент інформації УГКЦ