«Необхідно докладати душпастирських зусиль, щоб виховувати себе і своїх вірних у дусі милосердя», – владика Богдан (Дзюрах)

У своєму слові владика Богдан зауважив: «Міжлюдська солідарність бере свій початок у Божій солідарності з людиною. Бог ніколи не є байдужим до долі своїх дітей, Він бачить їхню нужду, чує їхнє волання про поміч, виходить їм на зустріч, простягаючи свою рятівну руку. Зазнавши такої солідарності та вірної любові з боку Бога, людина стає здатною виявляти співчуття і милосердя до інших».

Секретар Синоду навів приклади Божої та людської солідарності, яку український народ і Церква в Україні відчували й надалі відчувають. Він висловив подяку представникам Єпископських Конференцій Європи за їхню тривалу солідарність із УГКЦ та з українським народом, а зокрема за «надзвичайний вияв солідарності», яким стала благодійна збірка, проведена на заклик Святішого Отця Франциска для підтримки  постраждалих від війни в Україні.

Відтак владика Богдан поділився роздумами щодо того, як, на його думку, можна було б плекати і поглиблювати солідарність між Єпископськими Конференціями Європи. Передусім, вважає єпископ, «необхідно докладати душпастирських зусиль, щоб долати байдужість і виховувати себе та своїх вірних в дусі християнської любові і милосердя».

«Наступним важливим елементом є поглиблення взаємного пізнання. Обмін інформацією, думками і переживаннями дає змогу краще пізнати духовний стан європейського суспільства, обставини, в яких живуть і діють католики різних країн, суспільно-політичний контекст, що неминуче впливає на місію Церкви в певній країні. Уся ця інформація, поєднана із щирою відкритістю і здатністю слухати іншого, дає змогу виробити спільний церковний погляд на актуальну ситуацію в Європі та сформулювати спільні відповіді на проблеми і виклики, які постають перед Католицькою Церквою на старому континенті», – сказав владика Богдан.

До таких викликів Секретар Синоду зарахував проблеми, пов’язані з міграцією, а також наслідки комуністичного терору, в полоні якого перебувала значна частина європейських країн аж до 1989 року. На переконання представника УГКЦ, Католицька Церква з її моральним авторитетом могла б і повинна започаткувати й очолити цей процес очищення від згаданих наслідків, примирення і поєднання, від якого залежатиме майбутнє пострадянських країн і цілої Європи. Бо інакше, «якщо діагноз не буде поставлено і рани минулого не будуть зцілені, недуга, від якої ми потерпаємо, перекине свої метастази на інші частини континенту; якщо Церква не стане «польовим госпіталем», то настане ризик, що поле війни поширюватиметься щоразу більше і з непередбачуваними наслідками спершу в умах і серцях людей, а відтак – на теренах європейського континенту».

Насамкінець Секретар Синоду Єпископів УГКЦ згадав про Фатіму, звідки майже сто років тому Пресвята Богородиця скерувала свій материнський погляд на Схід Європи, закликаючи людей до навернення особистого та до молитви за навернення тієї країни, яка «сіє страждання і смерть на нашому європейському континенті».

Наступна зустріч Секретарів Єпископських Конференцій Європи буде проведена в червні 2017 року в Румунії. 

Департамент інформації УГКЦ