«Омелян Ковч був готовий у будь-яку хвилину віддати життя за свого брата», - Блаженніший Святослав

У Києві Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав вручив Відзнаки імені блаженного священномученика Омеляна Ковча, підпільного священика концтабору "Майданек". Блаженний Омелян Ковч – священик, який рятував євреїв під час німецької окупації, а своє ув’язнення в концтаборі вважав величною місією і щоденно підтримував в’язнів. У 2001 році Папа Іван Павло ІІ, перебуваючи у Львові, проголосив отця Омеляна блаженним. Відзнаками були нагороджені: український поет і перекладач, лауреат Премії імені Василя Стуса, член Спілки письменників України Мойсей Фішбейн; керівник Міжнародної лікувально-виробничої майстерні при міжрайонному Радянському психоневрологічному диспансері у Києві Ніна Горностай, яка вже понад 36 років опікується психічно та неврологічно хворими людьми, вишукуючи можливості для їх праці, реабілітації та соціальної адаптації, оскільки на лікувально-виробничу майстерню уже кілька років з держбюджету не виділяється жодної копійки; заступник міністра внутрішніх справ та адміністрації Польщі Томаш Семоняк, який у своїй діяльності докладає багато зусиль до розвитку добросусідських відносин між поляками та українцями (він також долучився до вирішення питання передачі Народного дому у Перемишлі українській громаді). Відзнаку також отримав Український католицький університет, який успадкував і продовжує наукову діяльність Греко-католицької богословської академії, яку створив у 1928-1929 роках у Львові Митрополит Андрей (Шептицький). Після закриття Академії у 1944 році її місію та функції перейняв на себе Український католицький університет Святого Климентія Папи в Римі, який очолив Митрополит Йосиф (Сліпий). УКУ сьогодні дотримується високих міжнародних стандартів і зосередив свої зусилля на питанні культури відкритості та толерантності, вихованні душпастирів. Нагороду прийняв ректор УКУ отець Борис Гудзяк. Глава УГКЦ відзначив три важливі риси блаженного священномученика Омеляна Ковча. За його словами, це була особа, повна Духа Святого, який допоміг йому перевершувати всякі людські межі та обмеження. «Він – добрий батько багатодітної родини, ревний священик і душпастир для людей. Священномученик Омелян Ковч був готовий «у будь-яку хвилину віддати життя за свого брата», - зауважив Блаженніший Святослав і додав, що Омелян Ковч перебував в осерді «найбільшого зла – у концентраційному таборі – він побачив Бога і почувався як у раю, бо він помагав своїм ближнім». Глава УГКЦ підкреслив, що сьогоднішні лауреати є тими людьми, які своєю місією будують нове майбутнє. Заступник голови комітету Іван Васюник підкреслив, що Відзнакою блаженного Омеляна нагородили тих людей, які своїм життям несуть у суспільстві дух жертовності та посвяти, сіють мир і добро в серцях інших людей. – Кожна людина має свій власний шлях. Часом ми сходимо з нього і починаємо блукати в пошуках правильної дороги… Ми молимося і тоді  Бог посилає нам людей, які стають допомогою та дороговказом. Такою людиною-посланцем був Омелян Ковч. У жорстокі часи він прийняв у серце трагічну долю інших людей і зробив її змістом свого життя. Такою була його життєва пожертва. Це людина, яка вже давно належить світу і несправедливо, що світ достатньо мало знає про отця Омеляна, який посвятив своє життя спасінню людей, він віддав своє життя за життя людей іншої національності. І українці зобов’язані поширювати знання про нього, хоча б через те, що українців та Україні й сьогодні намагаються загнати в стереотипи пов’язані з часами Другої світової війни. Предстоятель УГКЦ у 2001- 2011 роках Блаженніший Любомир (Гузар) дуже влучно охарактеризував священномученика Омеляна Квча: «Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього…». Цей третій народ у 1999 році надав йому звання «Праведник України». Равин Йоел Асман, равин у Білій Церкві, що був на врученні як представник Єврейської конгресу в Україні пояснив, що це значить: – Є таке поняття «праведники світу», які рятували людей під час Другої світової війни. Написано, що якщо людина врятувала хоча б одну людину, це значить, що вона врятувала весь світ. А Омелян Ковч рятував десятками людей, тобто він рятував цілі світи. А цьогорічний лауреат Мойсей Фішбейн вважає, що весь єврейський народ повинен згадуватися блаженного Омеляна в своїх молитвах: – Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згаданий у єврейських молитвах. Я схиляю голову перед пам’яттю великого українського Митрополита Андрея (Шептицького), який переховував у себе євреїв. Він має бути згаданий у єврейських молитвах. Поет також схилив голову перед пам’яттю греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей, перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони теж мають бути згадані в єврейських молитвах. Отець Борис Гудзяк від імені УКУ подякував за таку відзнаку. Він пригадав, що Блаженний Омелян і його дружина походять зі священичих родин, його троє сестер стали їмостями. Його сини були священиками. Отець Борис зізнався, що доволі довго нічого не знав про блаженного Омеляна, хоча й учився з його онуком Тарасом Ковчем, який зараз є священиком у Вінніпегу. Вони ніколи не говорили з онуком про отця Омеляна, бо й той мало про нього знав. Отець Омелян віддавав своє життя, своє тіло на спалення, знаючи, що про це ніхто не знатиме. Отець Омелян не думав про те, що йому там не буде нікому заспівати «вічная пам’ять», бо він був єдиним священиком для пастви в концтаборі. Нам усім, вважає отець Борис, треба брати з нього приклад – робити добро і не чекати, чи хтось коли-небудь про це заговорить. – Просто діймо за прикладом блаженного Омеляна і будьмо свідками в своєму часі, ступаючи творчо й критично, пам’ятаючи, що добро перемагає і що любов є. Коли я це забуду, нагадайте мені, – попросив ректор УКУ. Ще один лауреат Томаш Семоняк сказав, що він має за честь приймати цю відзнаку з таких «шановних рук». Він зазначив, що особливо останнім часом дуже багато читав про блаженного Омеляна і дізнався, що він вище ставив дії, а не слова. – Причому дії у дуже складний час, коли вони мали величезне значення. Тому працюючи в польському уряді вже чотири роки, я брав з нього приклад і робив практичні речі, наприклад, передачу українській громаді Народного дому в Перемишлі. – Я сприймаю цю нагороду не як завершення роботи, а як заохочення до подальшої діяльності. Першим словом, яким мене сьогодні представили, було «політик». А доля політика полягає в двох речах: перше – те, що він рідко отримує нагороди, друга – політик не знає, що з ним далі буде, тому він повністю в руках демократії. Але я обіцяю Архиєпископу, що хоч би де я був, працюватиму на користь польсько-української співпраці та поєднання, бо ця справа варта того, щоб присвятити їй своє життя. Надзвичайний і Повноважний посол Польщі в Україні Генрик Літвін, який теж був на врученні, просто приємно здивував усіх присутніх – своє слово він сказав чистою українською мовою: – Отець Омелян Ковч був одним з героїв Другої світової війни, життя яких є зразком не тільки для співвітчизників, але й для всіх народів світу. Ми – поляки – з великою шаною ставимося до його пам’яті. Для мене особисто має значення те, що місцем смерті отця Омеляна був концтабір "Майданек", де також загинув мій дідусь. Для нас, представників сімей, жертв Майданека отець Омелян є просто блаженним з Майданека. Тому для поляків є велика честь, що одним з нагороджених цією відзнакою є наш громадянин, навіть більше, представник нашого уряду – перший заступник міністра внутрішніх справ пан Томаш Семоняк. Поет Дмитро Павличко був настільки зворушений подією, що просто плакав: – У Коломиї у 1942 році я жив у гуртожитку в гімназії. Мені було 16 років. Я прив’язував камінь до маминого хліба і кидав його за колючий дріт. Це був хліб для єврейських дітей… Я б хотів низько вклонитися за те, що тут відбувається… Для мене отець Омелян, та й не тільки для мене, є постаттю не лише релігійною, церковною, а постаттю української національної совісті, державності. Поет висловив радість, що в Перемишлянах нарешті буде пам’ятник блаженному Омеляну, але, на його думку, обов’язково також мав би бути пам’ятник у селі Космач, де народився і виховувався отець Омелян. Дмитро Павличко нагадав, що Космач був столицею України у 1944 році, яку чотири курені УПА обороняли впродовж кількох років. Він теж зізнався, що досі практично нічого не знав про отця Омеляна. А якби знав більше, то б і на себе по-іншому дивився тоді в Космачі, коли шістнадцятилітнім носив зброю. – Я такий щасливий, що ще живу і можу сказати, що Україна повинна поставити пам’ятник йому ще й в Києві, біля Патріаршого собору УГКЦ, бо він уособлює в собі український повстанський дух. Ми повинні прославляти його. Сам поет написав вірша пам’яті блаженного Омеляна Ковча, якого й зачитав.   Додаток: Комітет із вшанування пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча засновано у 2010 році. Відзнаки блаженного священномученика Омеляна Ковча вручають щорічно за значний внесок у справі екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, соціально-харитативної та благодійної діяльності, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму. Минулого року почесної відзнаки були удостоєні зокрема польський режисер Гжегож Лінковський, ізраїльський науковець, історик і громадський діяч Аарон Вайс, український державний діяч Василь Кощинець і Євген Сверстюк. Фото Роман Малко  

Оксана Климончук для Департаменту інформації УГКЦ