«Папа Іван Павло ІІ є дуже відкритим до українців, зокрема до Української Греко-Католицької Церкви» - о. д-р Андрій Михалейко

В інтерв’ю інтернет-виданню «Дивенсвіт» о. д-р Андрій Михалейко, директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету розповів, що вже на початку свого понтифікату Папа Іван Павло II «радикально змінює політику римських єпископів у напрямку Сходу». Вже перші зустрічі з Йосифом Сліпим, тодішнім Главою УГКЦ, показали, що «Папа Іван Павло ІІ є дуже відкритим до українців, зокрема, до Української Греко-Католицької Церкви». Тоді було кілька чітких і зрозумілих сигналів, що він хоче підтримати цю Церкву. Передовсім це було велике послання з нагоди підготовки до 1000-ліття Хрещення Русі-України, в якому було підкреслено особливе місце Української Греко-Католицької Церкви, її роль у християнстві. Розповідає о. Андрій, що певні структурні зміни відбулися у Греко-Католицькій Церкві в діаспорі. До того часу зібрання єпископів вважалися єпископськими конференціями на зразок римо-католицьких. Але з 1980-го зібрання греко-католицьких єпископів отримали статус Синодів. Це означало, що зібрання єпископів є більшим і значно важливішим, як єпископські конференції. Зустрівшись з Йосифом Сліпим, Папа Іван Павло ІІ підвівся, щоб привітатися з ним. Директор Інституту історії релігії розповідає, що цей жест був досить несподіваним для Ватикану. Адже, згідно з ватиканським протоколом, коли хтось вітається з Папою, то Папа сидить. Людина приходить, цілує руку або принаймні схиляється та подає руку. Так Папа показав цінність особи Йосифа і підкреслив гідність Греко-Католицької Церкви, яка на той момент була ще в підпіллі. Вихід УГКЦ з підпілля також можна пов’язати з Папою Іваном Павлом II, вважає о. Андрій. У 1989 році відбувся візит Михайла Горбачова до Ватикану, де він зустрівся з Папою. Це стало поштовхом до процесу легалізації УГКЦ. Після зустрічі з'явилася постанова радянського уряду, згідно з якою було дозволено реєструвати Греко-Католицькі громади в Західній Україні. Очевидно, що під час цієї зустрічі однією з тем була тема легалізації греко-католиків. І якраз після цього Українська Греко-Католицька Церква відновлює свою діяльність в Україні. На думку о. Андрія, візит Папи Івана Павла II до України мав три аспекти. По перше, він сприяв духовному піднесенню нашої країни. По-друге, переорієнтував увагу мас-медіа зі скандалів, які були тоді в Україні, пов’язані з убивством Георгія Гонгадзе (про це говорив увесь світ), на тему  духовності та культури України. І, мабуть, найважливішим чинником, було проголошення блаженними 28 новомучеників УГКЦ. Директор Інституту історії Церкви згадує, що Папа Іван Павло II, подорожуючи в різні країни світу, завжди зустрічався з українською діаспорою. У своїх зверненнях він закликав їх зберігати власну ідентичність і підтримувати духовний зв'язок зі своєю переслідуваною Церквою. Особливо звертався Папа до молоді і заохочував її плекати цю традицію, оскільки знав, що в діаспорі громади розкидані по різних містах і їм нелегко підтримувати свою культуру, свою мову, свою Церкву. Це був найважливіший  імператив його послань-звернень до українців у діаспорі. А про особу Івана Павла II о. д-р Андрій Михалейко сказав так: «Він був Папою, який не чекав, що до нього прийдуть, а сам шукав зустрічей з людьми, шукав спілкування. Про це свідчать його подорожі. Жоден із його попередників не здійснив, напевно, й третини подорожей, які здійснив Іван Павло ІІ. А це 127 країн, 104 подорожі. Він вважав, що особисте спілкування має велику цінність. Це не просто звернення на папері, через телебачення, а безпосереднє спілкування, спільна молитва, можливість дивитися людям у вічі – це було для нього пріоритетом. Він людину й Бога ставив у центр усього свого життя і вважав, що спілкування з Богом є неможливим без безпосереднього спілкування з людиною. Я вважаю, що це найбільше притягувало людей до нього. А ще - він був природним, він не вдягав якихось масок. Папа ніколи нічого не приховував, а залишався собою, і люди це відчували».  

Департамент інформації УГКЦ