Патріарша літургійна комісія провела науково-практичну конференцію, присвячену статусу нормативних літургійних джерел УГКЦ

У Світлий четвер, 19 квітня 2012 року, в Українському католицькому університеті відбулася науково-практична конференція «Джерела сучасної літургійної традиції УГКЦ», організована Патріаршою літургійною комісією, Львівською архиєпархіальною літургійною комісією та секцією літургійного богослов’я УКУ. Після спільної молитви із вступним словом до присутніх звернувся голова Патріаршої літургійної комісії Владика Венедикт (Алексійчук), зазначивши, що завдання всіх літургістів полягає у дослідженні літургійної традиції, поглиблення її розуміння, передусім для практичної молитви. Ця вже традиційна для пасхального часу літургійна конференція зібрала науковців та студентів літургійного богослов’я, як також і ширше коло зацікавлених осіб. Владика Венедикт наголосив на тому, що «богослужбові тексти ніколи не писалися за письмовим столом; найперше вони є вираженням досвіду Бога... Богослужбова традиція ніколи не залишається сталою, вона постійно розвивається». Під час конференції доповідачі висвітлювали статус, богословське значення та актуальність літургійних артикулів Берестейської унії, Замойського та Львівського соборів. Зокрема, о. Михайло Димид, висвітлюючи канонічно-літургійну проблематику сучасної молитовної традиції УГКЦ, наголосив на її невідривності від еклезіологічного світогляду Церкви. Основний акцент доповідач поставив на тому, що офіційною традицією є самі літургійні книги, видані Главою Церкви. Цікавим спостереженням для всіх учасників конференції стало те, що, незважаючи на унікальність артикулів Берестейського порозуміння 1596 року для самосвідомості УГКЦ, їх немає в переліку офіційних документів, які мали б формувати літургійне життя Церкви. Натомість частіше можна зустріти посилання на Замойський (1720 р.) та Львівський (1891 р.) собори, відомі передовсім своїми латинізаційними тенденціями. Особливе зацікавлення викликала досить критична стосовно офіційного сьогодні Типіка Ісидора Дольницького доповідь д-ра Ігоря Василишина. Серед іншого доповідач наголосив, що “Типік о. Дольницького є не парафіяльним, а монашим, а сам о. Дольницький, правдоподібно, був одним із перших або навіть першим, хто застосував на практиці принцип порівняльної літургіки”. Розрив між літургією і богослов’ям є однією з найсерйозніших проблем літургійного благочестя Церкви. Це не один раз підкреслювали як доповідачі, так і учасники дискусій. “Без “синхронізації” літургійного благочестя та богословської традиції не можна сподіватися на успішне літургійне оновлення”, — наголосив у своїй доповіді д-р Ендрю Квінлан. На завершення конференції Владика Венедикт подякував доповідачам та учасникам конференції за виголошені доповіді та дискусію і заохотив до співпраці з Патріаршою літургійною комісією у формуванні сучасної літургійної молитви Церкви.  

Департамент інформації УГКЦ