«Перший крок до щасливого подружнього життя – відокремитися від батьків, прийняти відповідальність за свій союз», – християнський психолог
П'ятниця, 26 липня 2019, 16:51 Одружуючись, молоді люди впевнені, що попереду – щасливе спільне життя. Щастя бажають близькі, друзі й дорога родина, майбутнє бачиться безхмарним і світлим. Чому ж за рік чи два недавно такі щасливі люди подають на розлучення? Що, як і коли починає давати збої і, врешті, заводить подружній шлях у кювет? Чи є можливість уникнути таких аварій? Звичайно, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму, але певні загальні закони чи рекомендації, як уникнути або хоча б амортизувати ями і горби на цьому шляху, існують.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Психологиня Лариса Дідковська: «Засуджувати одні одних – це найгірше, що можна робити в час війни»
- «Не ми будуємо Церкву, а Бог послуговується нами, щоб об’явити Себе людині», – владика Богдан Дзюрах у «Добрій розмові»
- «Ми щасливі, бо є свідками не того, як церкви руйнують, а як будують», – владика Богдан Дзюрах про спорудження Патріаршого собору
Про це у програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» – куратор програми, християнський психолог Мирон Шкробут.
«У Святому Письмі, на самому початку книги Буття, є короткий рядок, який повторюється у Письмі чотири рази: «Покине чоловік батька і матір своїх, пристане до своєї дружини і стануть вони одним тілом…» Це – основа моделі для побудови подружжя. Спробуємо це пояснити за допомогою трьох кроків, необхідних для побудови міцного й щасливого подружжя», – каже психолог.
Отже, перший крок – необхідність покинути батьківський дім, і буквально, і психологічно, і символічно. Повинна відбутися сепарація обох подругів від їхніх батьківських родин. Що це означає? Свого часу провели масштабне дослідження про причину розлучень, і з 12 вказаних причин (як-от, подружня зрада, залежності, психологічна чи сексуальна несумісність тощо), перші три позиції були такі: проживання з батьками, конфлікти з батьками, зайва участь батьків у житті подружжя. Саме тому першою і необхідною умовою створення нової сім’ї є відділення від батьків.
«Цей момент відображений і в обряді вінчання, – пояснює психолог. – Рушник, на який стають молодята, немовби відрізає їх від батьківських родин. Руки на Євангелії – присяга на вірність одне одному. Перші кроки подружжя – за священником, які вони роблять разом і тільки удвох. Усе це – модель, як вони повинні жити далі…»
Що ж відбувається в реальності? Після вінчання й весілля молоде подружжя повертається до когось із батьків і продовжує жити з ними. І починаються проблеми. Чому? Тому що, окрім першої неминучої кризи притирання між собою, молоді перебувають під впливом батьків і на їхній території: особистий простір відсутній, і так чи інакше вони вимушені приймати правила «господарів» або йти на конфлікт – чи з батьками, чи між собою.
«Така родина залишається на дитячій позиції – малі діти при дорослих батьках, які «все краще знають» і, звичайно, хочуть якнайкраще, але… Так, це інфантильна позиція і такий вибір – інколи вимушений, проте за таких умов будувати власні повноцінні стосунки дуже важко», – свідчить психолог.
Тому перша рекомендація – відділитися від батьків, окреслити свою територію і особистий простір нової родини, у який вторгатися не має права ніхто, навіть батьки. Психолог вважає, що у перший рік молоде подружжя повинно жити окремо в принципі – найкраще винайняти помешкання, якщо немає власного окремого житла. Адже саме в цей період закладаються основи і правила спільного життя і стосунків – з усіма його проблемами й притиранням одне до одного.
«У певних суперечках молоді самі підключають батьків до своїх дрібних і більших конфліктів, і ця спокуса тільки посилюється, якщо дві сім’ї мешкають разом, – підкреслює Мирон Шкробут. – Постійні зауваження, повчання чи невдоволення з боку старших роблять свою справу – і з маленької іскри роздмухується полум’я, яке руйнує подружжя. Надмірна участь батьків у житті дітей – це не любов, бо правдива любов відпускає, а не втримує і душить. Люблячі батьки кажуть своїй дитині: ти повинен/повинна жити своїм життям, і тобі будувати і це життя, і свої стосунки...»
Проте й проживання окремо від батьків не завжди означає відокремлення від них. Ідеться про емоційну залежність, яка часто стає нездоланним порогом. Щось сталося – і молода дружина телефонує своїй мамі і скаржиться на чоловіка. Чи чоловік – своїй. Батьки, зазвичай, стають на бік своїх дітей, підсилюють конфлікт – і крок за кроком утворюються два ворожі табори.
«Додають до цього й соціальні мережі й гаджети – як додаткова можливість контролю, – каже психолог. – Мама/тато легко можуть відстежувати – «а що там роблять діти», і багато хто з батьків не стримується навіть у публічних коментарях. Гаджети у цьому сенсі – це й відтягування уваги: замість того, щоб спілкуватися між собою, наприклад на прогулянці, хлопець/дівчина можуть на годину «зависнути» на розмові з мамою, і в такій ситуації інший почувається зайвим, непотрібним. Час, призначений для неї/нього, віддається мамі. Таке вторгнення в особистий простір юної сім’ї сприймається, зазвичай, болісно, і ця образа накопичується із кожним наступним ігноруванням, неувагою…»
Ще один аспект сепарації від батьків – фінансовий, і це ще один важкий, але необхідний крок до справді міцних стосунків і відповідальності за них. В Україні, як свідчить статистика, більшість одружується у 22-25 років, фінансової незалежності у такому віці вдається досягти небагатьом, і тут з’являються батьки, готові допомогти грошима. У цьому цілком зрозумілому бажанні й пориві є кілька делікатних моментів, які потрібно з’ясувати на самому початку. Грошова допомога чи коштовний подарунок (квартира, машина тощо) не означає влади над обдарованими. З іншого боку, позиція молодих – «жодної допомоги від батьків» – теж болісність і своєрідний страх, який не дозволяє прийняти дар із вдячністю, чи побоювання певних зобов’язань, а отже несвободи. І те, й інше – крайнощі, вважає психолог.
«Йдеться про чітке розмежування, яке потрібно прийняти і усвідомити якнайшвидше: це наша сім’я, наші стосунки, наша спільна на двох відповідальність за них. А фінансові стосунки з батьківськими родинами можуть стати пасткою, адже хто платить, той і замовляє музику, – каже пан Шкробут. – Найкраще, коли це усвідомлюють і діти, і батьки, і коли є вміння дарувати без додаткових зобов’язань і приймати подарунок чи допомогу з вдячністю…»
Психолог підкреслює: відділитися від батьківських родин у всіх цих аспектах, просторовому, емоційному й фінансовому, означає для молодят взяти відповідальність і за свій вибір нареченого/нареченої, і за своє подружжя.
«Подружнє життя – це постійний розвиток, який має різні, іноді складні, етапи. Дуже багато залежить, що ми вкладаємо у нього. Повертаючись до обряду вінчання, коли священник дає молодим відпити зі спільної чаші – символізм у тому, що з цієї миті вони спільно цю чашу наповнюють і спільно її п'ють, на двох. Тому найкраще, що можуть зробити батьки для своїх дітей, це сказати: поважаємо ваш вибір, це ваше життя, будуйте своє щастя, а пораду чи допомогу дамо, якщо ви про це попросите…»
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»