Подбати про природу – це також і подбати про людину: про «зелені церкви» говорили на екуменічній конференції в Нідерландах

Організатором конференції стала «Kerk in Actie» ‒ соціальний проект об’єднаної Голландської Церкви, відповідник харитативної організації «Caritas»у Католицькій Церкві. Учасників конференції привітали Ганс Шпіндер (Kerk in Actie), Олексій Бодров, ректор Біблійно-богословського інституту Святого Андрія та Карін ван де Брок, Голова Синоду Протестантської Церкви в Нідерландах (PKN).

Важливим виміром цієї конференції був екуменічний характер доповідей: серед учасників були протестанти, православні і католики, які гуртуються в межах міжнародної екуменічної організації «Oikosnet». Ця європейська організація займається різними сучасними проблемами екології, цивільного захисту, альтернативними політичними рішеннями і екологією мислення. Із її допомогою створюється майданчик для голосів із різних Церков, щоб люди через такі теоретично-практичні конференції, пізнаючи один одного, долали стереотипи.

Один із цікавих прикладів такої співпраці можна згадати із Всеправославного Собору на острові Крит. Звичайно, це не висвітлювали під час Собору, але приміщення старовинної семінарії, де відбувався цей захід, було відреставрована через ініціативу протестансько-православної співпраці, отримавши грант від Лютеранської Церкви Німеччини. Крім того, що будівлю семінарії відновили, – її зробили повністю самодостатньою та «ecologіcal friendly», застосовуючи відновлювані джерела енергії.

Крім цього, за словами о. Олега Кіндія, під час конференції важливим було поєднання богословської теорії з запрошенням до зміни нашої щоденної практики. Учасники намагалися осмислити богословську спадщину різних Церков – Католицької, Протестантської, Православної – як з богословської точки ми трактуємо природу, як це можна транслювати в зміну нашого способу життя.

Особливо цікавою була презентація Еверта Яна Газелегера про так звані «Green churches» (зелені церкви). Доповідач розповів про парафії, які намагаються показати зразки екологічно відповідального ставлення до природних ресурсів – як у багатьох церквах встановлюються сонячні батареї, сортується сміття, дбають про воду. Відповідно, коли парафії показують такі зразки в себе, тоді люди можуть нести ці моделі до себе додому. І, скажімо, протестантські Церкви мають спеціальні гранти, щоб люди могли застосовувати екотехнології. Наприклад, хтось хоче встановити енергоощадні прилади, але не має достатньо коштів, то може звернутися до своєї Церкви по допомогу.

Мережа «зелених церков» має свої сайти, де дають різні практичні рекомендації, пропонують різні майстер-класи, презентації, проповіді. Наприклад, www.greenchurches.ca, www.creationcare.org.

– Під час цієї конференції, – розповідає о. д-р Олег Кіндій, – я мав на меті показати внесок Католицької Церкви в екобогослов’я, починаючи від Фанциска Ассизького до Венедикта XVI і Папи Франциска та його енцикліки Laudato Si. Виявляється, що для латинської Церкви екобогослов'я не є чимось надзвичайно новим. Попри те, що серед всіх церков Католицька Церква має найменше досліджень у цій сфері, існують важливі патристичні і середньовічні джерела (Августин, кельтська католицька культура, Франциск Асизький покровитель сотвореного світу, Тома Аквінський, Майстер Екгард тощо), а також ключовий вклад у тематику був зроблений зі сторони латиноамериканських і північноамериканських єпископів Католицької Церкви.

– Зазвичай КЦ зосереджувалися на соціальній доктрині, в якій природа залишена насамкінець. Центром є людина, суспільство, бідні, маргіналізовані. А природа – це аж сьома категорія, яку насправді стараннями Венедикта XVI було внесено в перелік великих тем соціальної доктрини.

– Часто серед римо-католиків, як і серед євангельських християн, екологію ототожнюють з так званою ліберальною ідеологією. Мається на увазі, що люди, які за одностатеві шлюби, за гендер – вони також і за природу. А тут я намагався показати, що в Католицькій Церкві набагато чіткіше розуміння, – наголошує о. Олег. – Ця вся ліво-філософсько-економічна риторика і турбота про природу – це не один блок. Подбати про природу – це також і подбати про людину. Якщо ми творимо економіку, яка нищить природу, то закладаємо наперед соціальну несправедливі умови для прийдешніх. Якщо ми не дбаємо про природу – то не дбаємо і про людину.

– Папа Франциск каже, що справжнє екобогослов’я неможливе без адекватної антропології. А справжня антропологія неможлива без розуміння христології і тринітарного богослов'я. У цьому контексті християни мають розуміти важливість екології pro-life, економіки сталого розвитку, а також багаторівневої системи охорони довкілля на рівні спільнот, країн, регіонів та глобального соціуму, – підсумував о. Олег.

Повідомила Маріанна Іваненко