Про психологію хвороби і здоров’я ватиканський експерт розповів у школі біоетики УКУ

Щоб українська мережа опіки над невиліковно хворими наблизилася до європейських стандартів, треба змінити суспільну свідомість. Найперше йдеться про виховання людей, видання книжок, статей, формування суспільної думки про паліативне лікування. Цепочне творити новий культурний клімат, який з часом може дати свої плоди. Таку думку висловив професор Міжнародного богословського інституту "Камміліанум" (Рим) Арнальдо Панграцці під час свого візиту до Українського католицького університету. Тут він прочитав курс «Психологія хвороби і здоров'я» у школі біоетики УКУ. На його думку, історія України є досить складною і трагічною. «Багато речей починається з ентузіазму і маленької ініціативи. Тому капелани, психологи, лікарі та соціальні працівники, які працюють в закладах для невиліковно хворих людей, мають обмінюватися своїми знаннями. Пріоритетним завданням є виховувати людей, які у майбутньому зможуть нести християнські цінності, співчуття, любов та опіку невиліковно хворим», – сказав професор. З цього приводу екс-міністр охорони здоров'я України Василь Князевич вважає, що великою проблемою в Україні є формування волонтерського руху, психологічна підтримка невиліковно хворих та членів їх родини. «На жаль, невиліковно хворим доводиться боротися за хоча б часткове зменшення болю через правові, фінансові, та організаційні перешкоди. Тому одним із першочергових завдань є забезпечення невиліковно хворих достатньою кількістю знеболювальних препаратів, зокрема і для тих, хто перебуває на лікуванні вдома», – зазначив Василь Князевич. Для розвитку паліативної та хоспісної опіки в Україні у 2008 році створено Координаційну раду з питань розвитку паліативної і хоспісної допомоги при МОЗ України, Інститут паліативної та хоспісної медецини, кафедру паліативної та хоспісної медицини в НМАПО ім. П.Л.Шупика. Окремі програми діють в Києво-Могилянській академії та Українському католицькому університеті.  

Прес-служба УКУ