Про східнохристиянську Літургію між традицією, нормами і реформою говорили у Вюрцбургу

Нагодою до проведення цієї конференції, як це підкреслив у своєму вітальному слові д-р Томас Немет, керівник Східнохристиянського інституту у Вюрцбургу, стала видана 20 років тому Конгрегацією для Східних Церков Інструкція щодо застосування літургійних приписів Кодексу канонів для Східних Церков.

Метою конференції була спроба оцінити процеси, пов'язані із літургійними реформами та кодифікацією літургійних традицій Східних Церков у світлі згаданої Інструкції.

У конференції взяли участь науковці у галузі літургіки та канонічного права не лише зі Східних Католицьких Церков, але і з Римо-Католицької та Православної Церков.

Дискусію про літургійну реформу, її потребу та спроби її втілення в УГКЦ розпочав завідувач кафедри літургійного богослов'я ФБФ УКУ д-р Василь Рудейко, який виголосив одну із чотирьох програмних доповідей на тему "УГКЦ на дорозі до оновлення Літургії". Доктор Рудейко звернув особливу увагу на спроби літургійних реформ в УГКЦ у часи митрополита Андрея Шептицького, а також на сучасні спроби впорядкувати літургійне життя Церкви. Серед важливих аспектів літургійної діяльності його Церкви він підкреслив зокрема важливість видання нового Катехизму УГКЦ "Христос - наша Пасха" та першу спробу кодифікації партикулярного права.

Із доповіддю на тему "Літургійна криза у Православних Церквах сучасного секуляризованого світу - нагода до оновлення?" впровадив учасників конференції у проблематику сучасного благочестя проф. Кипріан Стреза з Румунії. Серед основних акцентів його доповіді були необхідність відходу від "традиціоналістичного" православ'я, яке, згідно із о. Олексанором Шмеманом, уже саме по собі є секулярним, оскільки сприймає Церкву як одну із світських інституцій, що своєю чергою вбиває дух православної Літургії. Проф. Стреза наголосив при цьому, що ця криза може стати нагодою для того, щоб Православні Церкви могли переосмислити роль Літургії в житті Церкви і зробити її справжнім виявом віри і надії християнства у сучасному світі.

Після програмних виступів відбулася досить довга і жвава дискусія, яка вийшла далеко поза тематику доповідей і дала можливість обміну думками щодо критеріїв означення феномену літургійного богослов'я та літургійної реформи. При цьому учасники дійшли згоди, що літургійні джерела необхідно сприймати саме як джерела, а не як закостенілі тексти, до яких необхідно повертатися і триматися незалежно від викликів сучасності. Було зачеплено також питання "латинізації" та потреби глибшого дослідження цього феномену у Східних Католицьких і Православних Церквах.

Підсумком дня стала вечірня у візантійському обряді, яку очолив д-р Василь Рудейко.

У п'ятницю, 11 листопада, програма розпочалася доповіддю проф. Гельмута Пре із Інституту канонічного права у Мюнхені на тему "Питання щодо терміну та правового значення „ius liturgicum“ згідно із ККСЦ". У передмові своєї презентації професор наголосив на серйозній термінологічній неузгодженості текстів ККСЦ та про потребу її переосмислення та уніфікації. Зокрема, важливим, на його думку, є дефініювати поняття правових законів та літургійного звичаю. У дискусії, яка відбулася після доповіді, говорилося про потребу створення окремих кодексів канонів для кожної із помісних Східних Католицьких Церков.

Питанням "повернення до прадідних звичаїв" та "органічного розвитку літургійної традиції" була присвячена остання програмна доповідь конференції, яку виголосив проф. Петер Сабо із богословського факультету в Будапешті та Ніретьгазі. Він звернув увагу на основні документи, які стосувалися цієї тематики, зокрема "Orientalium Ecclesiarum", і наголосив, між іншим, на перекладацьких помилках, які дещо звузили розуміння того, що мається на увазі під терміном "прадідна традиція/звичай". На його думку, важливо знову наголосити на тому, що тут ідеться про традиції давніх літургійних центрів, які дали початок різноманіттю помісних традицій. Саме до них, а не до локальних, подекуди внаслідок впливу інших літургійних традицій, впроваджених літургійних звичаїв необхідно звертатися при спробах оновлення власних літургійних традицій. У подальших дискусіях знову було наголошено на потребі додаткових методологічних напрямів щодо визначення понять "природний поступ" та "прадідні традиції" і тіснішій співпраці каноністів та літургістів.

Повідомив о. д-р Василь Рудейко