Пропозиції отримані, але так і не засвоєні, – Мирослав Маринович про папські енцикліки

Католицька Церква вже сто років поспіль видає енцикліки – документи, що стосуються соціальної сфери життя. Однак енцикліки досі не отримали належної оцінки у суспільстві. Часто вони живуть своїм життям, а світ - своїм. Про це розповів  проректор із призначення та місії УКУ Мирослав Маринович 15 листопада під час презентації соціальних енциклік в УКУ – «Deus Caritas Est» («Бог є любов») Папи Бенедикта XVI (2005 р.), «Solicitudo Rei Socialis» («Турбота про соціальні справи») Папи Івана Павла ІІ (1987р.), «Popolorum Progressio» («Розвиток народів») Папи Павла VI (1967 р.), «Caritas in Veritate» («Любов у правді») Папи Венедикта XVI (2009 р.). Організатори – Комісія УГКЦ «Справедливість і мир» та Інститут релігії та суспільства УКУ. На думку Мирослава Мариновича, читання папських енциклік вимагає співпраці – прив’язування вічних істин до щоденного життя. «В Україні ми думаємо над моделями розвитку суспільства, шляхами виходу з кризи. У енцикліках такі пропозиції є, але вони не засвоєні. Цю думку я можу проілюструвати таким прикладом. Ще у 1967 році у  «Popolorum Progressio» Папа Павло VI вказує, що основні причини відсталості мають нематеріальний характер. Причин є кілька – відсталість волі, яка часто занедбує солідарність, а брак солідарності породжує відсутність поступу; мислення, яке не завжди вміє спрямувати свої бажання; а також дефіцит братерства між людьми та між народами. Хіба це не списано з української реальності?» – підсумовує громадський діяч. У 2009 році вже Папа Венедикт XVI у «Caritas in Veritate» пише: «Суспільство, щораз більш глобалізоване, зближує нас, але не робить братами». Мирослав Маринович пояснює: «Тут Папа вказує на несподівані шанси кризи, яка зобов’язує до переосмислення нашої дороги, пошуку нових форм заангажування, прийняття нових правил. Криза є шансом, якщо ми вміємо його побачити». «Чотири презентовані енцикліки об’єднує тема розвитку та прогресу, – вважає викладач соціального вчення Церкви, адвокат Андрій Костюк. - Власне, папські документи є зразком цього прогресу у певній галузі богословської науки, соціального вчення. Водночас вони є прикладом стабільності та сфокусованості на певних принципах. Вихід із кризи та шлях прогресу можливий за заміни соціального сприйняття іншого – не як конкурента, а як брата, для якого ми можемо зробити щось безкорисливо. В економіці та суспільних взаєминах повинно бути місце для дару. Але не можна до цього нікого примушувати, це має бути вільний акт конкретної людини».  

Прес-служба УКУ