П’ятдесятниця в місцях неволі

На свято П'ятдесятниці, 12 червня, священик Костянтин Пантелей разом із капеланом Євгеном Затіркою, священиком Української Православної Церкви (Київського Патріархату), відслужили Молебень у каплиці Йова Багатостраждального, привітавши із святом господарську обслугу слідчого ізолятора. Потім о. Костянтин відвідав арештантів, які знаходяться в лікарні Лук’янівського СІЗО, а у день Святого Духа – засуджених у лічниці Бучанської ВК № 85. 14 червня настоятель храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі о. Ігор Онишкевич разом з волонтерами пенітенціарного душпастирства Орестою Цибрівською та Юлею Щербій відвідав жінок Київської слідчої установи, що на Лук’янівці. Завдяки сприянню Карітас-Київ (директор о. Роман Сиротич) та доброчинців громади Святого Миколая жінкам були передані Біблії, предмети особистої гігієни та солодощі. Окрім того, з нагоди відзначення 150-ліття перевезення останків Тараса Шевченка до Канева громада посприяла, щоб на кожну камеру було подаровано по примірнику останнього перевидання "Кобзаря". «Відчувати себе членом Церкви потрібно незалежно від обставин. Молитва - найдієвіший спосіб для в'язня. Але найглибше переживання своєї належності до люду Божого в умовах ізоляції можна пережити тільки через відвідини, які відрізняють святкові дні від несвяткових. Адже за тими мурами всі дні подібні та буденні»,  - ділиться о. Ігор. «Християнська духовність плекається також і в неволі. Вона не боїться глузування та кпинів сусідів по камері чи по койці у бараку. Колись вона заіскрилася у серці через добре слово чи вчинок іншого співв'язня, через прочитану молитву, через Боже Слово, - говорить о. Костянтин. - Відвідувати в'язниці потрібно особливо у святкові дні. Адже людям за мурами так бракує сім'ї, в колі якої колись вони колись проводили свята». «Я ще раз побачила, як впливає проповідь на в’язнів у камері в день свята. У пам'яті залишилися і радісний трепет, і блиск надії, і глибина побожності. Ті самі почуття, хоча зовсім інакше, переживала я сама. Зовсім інакше, проте ті самі якості проявляли пенітенціарні службовці», - ділиться Юлія Щербій.  

Центр волонтерської співпраці Київської архиєпархії УГКЦ

  Довідка: В Україні протягом одного року понад 1 млн громадян входять до кола відповідальності Кримінально-виконавчої системи України. Понад півмільйона проходять через брами слідчих установ. Понад 60 тис. отримують вирок – «ЗА ҐРАТИ!». Ще 60 - 80 тис. відпускають. Багато хто продовжує марафон слідства, судових засідань та апеляцій. Численні люди доходять до крайнього відчаю. Покарання - міра гніву, яка відповідає характеру злочину та його небезпеки для суспільства. Часом цей гнів - єдиний спосіб обмежити поширення зла. Чому все-таки прояв та наслідки цього гніву іноді перевищують скоєне зло, помножуючи відчуження та ненависть поміж людьми? Чому справедливе воздаяння за зло може переростати у справжню несправедливість. Ми з вами маємо знайти на це відповідь. Адже вона стосується не лише долі покараних за зло. Вона безпосередньо зачіпає життєву позицію кожного з нас. А ще християни мають багато потрудитися, щоб змінювалася система юстиції та тюремна дійсність. Бо багато наших співгромадян могли б уникнути лихої долі.