АКТУАЛЬНО

«Саме Христос завжди був, є і буде центром монашої спільноти», - владика Дмитро (Григорак) до богопосвячених осіб у Бучацькій єпархії

Понеділок, 16 лютого 2015, 08:46
День богопосвячених осіб відзначали в Бучацькій єпархії монаші спільноти разом із владикою Дмитром (Григораком) в Улашківському монастирі ЧСВВ 14 лютого 2015 року.

Архиєрейську Літургію очолив єпарх Бучацький у співслужінні з монахами василіанами.

У пастирському слові владика Дмитро звернувся до присутніх, пригадуючи, в чиє ім’я сьогодні зібралися. «Саме Христос завжди був, є і буде центром монашої спільноти. Завдяки Йому кожна богопосвячена спільнота відповідає своєму покликанню та здійснює правдиву місію, до якої ще в первісному задумі її покликав сам Господь», - наголосив єпископ.

Після спільної трапези о. Теодозій Крецул, ігумен Улашківського монастиря, показав новозбудований монастир, куди тільки недавно перейшли жити монахи місцевої спільноти.

Отець Тадей представив пастирський лист Папи Франциска до монашеста, проаналізувавши найважливіші пункти. Див. додаток.

Пізніше відбулося спільне обговорення почутого, а також були внесені пропозиції  щодо  служіння у духовній  реабілітації і підтримці вояків, які побували в зоні АТО.

Додаток:

Лист Папи Франциска до богопосвячених осіб

П’ятдесятиліття догматичної конституції ІІ Ватиканського Собору «Світло народів», яка відвела окремий розділ темі богопосвячених осіб, стало для Вселенського Архиєрея поштовхом для того, щоб установити в Католицькій Церкві Рік Богопосвяченого життя, який триватиме від 30 листопада 2014 року, тобто І Неділі Адвенту, до 2 лютого 2016 року, празника Стрітення Господнього. Напередодні початку Року Богопосвяченого життя, Святіший Отець скерував окремого листа до усіх монахів, монахинь, ченців та черниць Вселенської Церкви, у якому описав його цілі, сподівання та горизонти.

Перше, на що Папа Франциск наголосив у своєму посланні, це необхідність, щоб богопосвячені особи поглянули на минуле із глибокою вдячністю. На його думку, протягом цього Року було б дуже добре, коли кожна спільнота богопосвячених осіб пригадала собі свою історію: свої початки та шлях свого розвитку, труднощі, які траплялись на шляху, і те, як вони були подолані. Пригадувати та розповідати власну історії є необхідним для того, щоб зберегти живою ідентичність чернечої чи монашої спільноти, зміцнювати її єдність та сенс приналежності до неї. А також це буде унікальною нагодою побачити непослідовність, що є наслідком людської немочі, а може навіть і забуття деяких головних аспектів харизми спільноти богопосвячених осіб.

Друга ціль Року, проголошеного Римським Архиєреєм, є те, щоб богопосвячені особи із захопленням жили сьогоденням. Папа пригадав, що для засновників та засновниць монаших і чернечих спільнот абсолютним правилом було Євангеліє, а всі інші правила були лише Його відображенням та засобами для того, щоб жити Ним у повноті; ідеалом для них був Христос, і вони намагалися бути з’єднані із Ним, щоб могти разом з апостолом Павлом сказати: «Живу вже не я, а Христос живе у мені»; обіти для них мали значення лише для того, що здійснити їхню палку любов до Господа. На переконання Папи, упродовж цього Року богоспосвячені особи, зокрема повинні запитати себе: чи Євангеліє є путівником у моєму щоденному житті?. Ісус просить, щоб впроваджувати Євангеліє в життя, щоб жити Ним на щодень.

Далі Вселенський Архиєрей підкреслив, що Рік богопосвяченого життя спонукає також застановитися над вірністю у виконанні місії, яка була довірена богопосвяченим особам і яку вони повинні сповнювати у дусі сопричастя, зокрема там є панують відмінності та напруження. Сьогодні у суспільстві, що позначене поділами, складністю співжиття відмінних культур та нерівністю, спільноти богопосвяченого життя мають відповідальне завдання запропонувати світові модель спільноти, яка, визнаючи гідність кожної людської особи та поділяючи між собою дари кожного, дозволяє жити у братніх стосунках.

Говорячи про третю мету Року богопосвяченого життя, Папа звернув увагу на необхідність дивитись у майбутнє з надією. Знаємо про проблему зменшення покликань до богопосвяченого життя, але саме в такому стані непевності здійснюється наша надія, що живиться словами Спасителя: «Не бійся…, бо я з Тобою». Тут йде мова про надію, яка не ґрунтується на кількості чи дієвості покликань, але на Христі, на Якого ми поклали нашу надію і для Якого нема нічого неможливого. Така надія не розчаровує! Папа закликав не піддаватися спокусі щодо кількості та ефективності, а особливо, щодо уповання на власні сили.

Далі у своєму посланні Єпископ Риму окремо звернувся до молодих монахів, монахинь, ченців та черниць, щоб протягом цього Року богопосвяченого життя вони були дійовими особами діалогу із старшим поколінням у своїх спільнотах, у такий спосіб, у братній єдності збагачуючись їхнім досвідом та мудрістю, і, в той же час, пропонуючи свій ентузіазм та нові сили у напрацюванні нових форм життя згідно із Євангелієм та відповідей на нові виклики у свідченні та звіщенні Доброї Новини про Ісуса іншим людям.

А перейшовши до очікувань від Року богопосвяченого життя, Вселенський Архиєрей звернув увагу на бажання, щоб Церква могла виявити свою радість та щастя, що походять від Господа Бога, і які живляться братніми стосунками у спільнотах та які здійснюються в повному даруванні себе на служіння Церкві, спільнотам, молоді, бідним, похилим віком та стражденним… Серед іншого, Папа Франциск підкреслив, що Церква, сіль землі і світло світу, покликана бути закваскою Божого Царства в суспільстві, зокрема через свідчення братньої любові, солідарності, взаємоподілу.

Він наголосив, що однією із головних характерних ознак богопосвяченого життя є пророцтво, тому завданням богопосвячений є «розбудити світ». Дар пророкування, що уможливлює досліджувати історію, в якій живеться та інтерпретувати події, робить людину спроможною розпізнавати та виявляти зло гріха та несправедливості. Пророк є вільним і тому він не боїться викривати зло, бо не повинен здавати звіт нікому, крім Господа Бога. Папа очікує від богопосвячених осіб, що вони будуть здатними зробити із Церкви дім і школу єдності, даючи приклад братнього співжиття у своїх спільнотах та між спільнотами; що стануть зразком прийняття іншого та взаємної любові. Щоб вони у конкретний спосіб виявляли прийняття іншого, зокрема через прийняття біженців, бідних і потребуючих. Щоб були креативними у катехитичній практиці, проповідуванні Божого Слова та впровадженні у життя молитви. Щоб дати ще дієвіше пророче свідчення, Єпископ Рима закликав богопосвячених осіб вийти за межі своїх інституцій для співпраці на різних рівнях у євангелізації, вихованні та соціальних проектах.

Цим листом Святіший Отець звертається не лише до богопосвячених осіб, але також і до мирян, заохочуючи їх святкувати Рік богопосвяченого життя як благодать, що може допомогти їм краще усвідомити дар богопосвяченого життя. А також Папа звертається цим листом і до богопосвячених осіб інших Церков, пригадуючи про спільні основи монашого життя, закликаючи, щоб екуменізм між богопосвяченими став допомогою на шляху до єдності між Церквами та привів до плідного співжиття між різними релігіями. Папське послання завершується закликом до єпископів, щоб вони дбали про плекання у своїх спільнотах історичних, а також нових харизм богопосвяченного життя й завжди були готові надати свою підтримку та допомогу.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ

ПУБЛІКАЦІЇ

Постанови Вісімдесят шостої сесії Синоду Єпископів КГВА03 грудня

Постанови Вісімдесят шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, 27 листопада 2020 року Божого,...

МЕДІА
Prev Next