«Служителями в Церкві стають не через особисті заслуги, а через Божий дар», - Папа Франциск

«Отож, – зауважив Святіший Отець, – ці служіння становлять великий Господній дар для кожної християнської громади і для всієї Церкви, адже вони є знаком Божої присутності і любові. Сьогодні ж запитаємо себе: чого вимагається від цих служителів Церкви, щоб вони могли по-справжньому та плідно переживати своє служіння?».

Відповідаючи на це запитання, Наступник святого Петра насамперед вказав на Послання святого Павла до своїх учнів Тимотея і Тита, в яких апостол описує, яким повинен бути кожен християнин у Церкві, а зокрема єпископи, священики та диякони. «Промовистим є те, що поряд з обдаруваннями, які стосуються віри й духовного життя, яких не можна занедбати і вони є суттю життя, перераховуються також і чисто людські якості: гостинність, поміркованість, терпеливість, лагідність, надійність, доброта серця», – зауважив Папа, додаючи, що ці характеристики є «абеткою та граматикою будь-якого служіння», а особливо – єпископа, священика та диякона, бо без них «неможливо виконувати служіння та давати свідчення насправді радісно та вірогідно».

Апостол Павло також рекомендує своїм учням та всім, кому доручене душпастирське служіння, постійно оживляти отриманий дар. «Це означає, – пояснив Святіший Отець, – що потрібно завжди пам’ятати про те, що єпископом, священиком чи дияконом стається не тому, що хтось є мудрішим, спритнішим чи кращим від інших, але силою дару, вилитого Божою любов’ю дару, силою Його Духа для добра Його люду». За словами Єпископа Рима, усвідомлення цього є дуже важливим і цю благодать потрібно щодня просити у молитві. «Насправді, – додав він, – пастир, який усвідомлює, що його служіння випливає лише з Божого милосердя, з Його серця, ніколи не поводитиметься авторитарно, ніби всі у нього під ногами, а громада – його власність та його особисте царство».

«Усвідомлення того, що все є даром, благодаттю, допомагає пастиреві також не піддаватися спокусі ставити себе у центр уваги та довіряти виключно своїм силам, – вів далі Папа. – Це спокуси марнославства, гордості, самодостатності, чванства. І біда, якщо єпископ, священик чи диякон думатиме, що все знає, що має правильні відповіді на всі запитання, і нікого не потребує». Як зауважив Наступник святого Петра, «усвідомлення того, що він перший є адресатом Божого милосердя і співчуття, повинне спонукати служителя Церкви завжди бути смиренним та вирозумілим з іншими». Адже навіть і від тих, хто ще далекий від віри та від Церкви, можна багато чого навчитися.

«Дорогі друзі, – підсумував Святіший Отець, – ми повинні завжди дякувати Господеві за те, що в особі та служінні єпископів, священиків та дияконів Він і надалі нас провадить і формує свою Церкву, спричиняючись до її зростання на дорозі святості. Одночасно, ми не повинні переставати молитися за те, щоб пастирі наших громад змогли завжди бути живим образом спільності та Божої любові».

Радіо Ватикану