АКТУАЛЬНО

Сьогодні спочила в Бозі сестра Анастасія Балінська

Неділя, 09 серпня 2020, 12:26
9 серпня 2020 року у м. Львові на 52-му життя та 23-му році чернечого покликання відійшла з цього світу по вічну нагороду с. Анастасія Оксана Балінська. Сестра упокоїлася через важку хворобу. З огляду на епідеміологічну ситуацію та вимоги карантину, Парастас у монастирі відбудеться тільки для співсестер та найближчої родини.

Усіх охочих попрощатися із с. Анастасією Балінською запрошують на Заупокійну Божественну Літургію, яка відбудеться 10 серпня у церкві Покрову Пресвятої Богородиці у м. Львові по вул. Личаківській, 175. Сестру поховають на цвинтарі в с. Малехів біля Львова.

Сестра Анастасія Оксана Балінська народилася 30 квітня 1968 року  у Львові в сім’ї Балінського Івана та Кривцун Євфросинії. Хрещення одержала в церкві Святого Миколая 14 травня 1968 року. Сім’я була чисельна: четверо дівчат і один хлопець. Батько Іван, доцент та викладач університету «Львівська політехніка» разом із матір’ю Євфросинією, яка займалася вихованням діточок, із дитинства плекали в них любов до Бога, Церкви й українського народу. 

З 1994 року навчалася на катехитичних курсах у Львівській архиєпархії, де і познайомилася із сестрами служебницями. Її покликання зріло поступово, переходило через розпізнання і врешті 6 серпня 1997 року, залишивши працю та усю громадську діяльність, Оксана вступила на кандидатуру у Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії під опікою вчительки кандидаток с. Магдалини Чайківської. Ось як сестра описує своє покликання:

«У кожної людини приходить час, коли вона починає задумуватися над тим, як їй жити далі. У мене чудова родина, я мала гарну працю, багато друзів, але прийшов час, коли я відчула, що треба щось змінити. Моє життя немов би на деякий час зупинилося. Я відчула, що Бог бажає кудись мене покликати, але я ще не знала куди. І от одного разу на прощі в Уневі я цілу ніч молилася перед чудотворною іконою Богородиці в цьому наміренні. За декілька днів я почала відчувати покликання до монашого життя. Це важко пояснити, як ти відчуваєш покликання,  як і важко словами описати свої почуття любові до Бога, до народу, до ближніх. Але коли Господь кличе, то Він дає виразно зрозуміти, каже: "Йди за мною!". Тоді людина вже не задумується, а йде. Я вступила до Згромадження сестер служебниць. Коли приїхала до Червонограду на кандидатуру, то зайшла до каплиці й побачила ікону Знамення Богородиця – в цю хвилину я зрозуміла, що тут, у цьому Згромадженні, і є моє місце».

З 1998 по 2000 рік сестра перебуває на новіціаті в Жовкві, де вчителькою була с. Мирослава Яхимець. Перші обіти с. Анастасія склала у свято Преображення, 19 серпня 2000 року, і поїхала на служіння у спільноту Святої Софії Божої Премудрості в м. Києві. Там сестра, крім катехизації, працювала у Бюро зовнішніх зв’язків УГКЦ. З 2005 по 2007 рік сестра працювала на місіях у Казахстані, а після повернення – у м. Донецьку.

Коли виникла потреба поїхати на місії до української громади в Іспанії, сестра з радість зголосилася спершу поїхати на літній табір, а згодом і до праці. На жаль, у цей час вона не мала продовження.

Хоча її серце постійно горіло місіями, вона в дусі обіту послуху приймала всі призначення настоятелів, отож, у вересні 2008 року повертається на спільноту в Київ, де виконує служіння катехитки на парафії Святого Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій могилі. З 2009 року працює як секретар-референт у Бюро зовнішніх зв’язків УГКЦ, а з 2010 року – як особистий секретар Отця і Глави нашої Церкви Блаженнішого Любомира Гузара. Як вдячність за служіння с. Анастасії у листі від 29 червня 2011 року Блаженніший Любомир, на той час єпископ-емерит, ось так відкликається про с. Анастасію:

«Преподобна сестра Анастасія – це дуже побожна та пильна особа. Її особливе дарування – це вміння спілкуватися з людьми. Впродовж часу її служіння як секретаря, вона була мені дуже помічна і я бажаю порекомендувати її як солідну працівницю».

Після закінчення свого служіння в Києві у вересня 2011 року сестра з радістю зголошується повернутися на місії у далекі Казахські землі – м. Караганду, де працює як катехитка, а також починає збирати матеріали про спецпереселенців із Західної України, які заселяли степи Казахстану чи як політв’язні переживали тортури в Карлазі, Кенгірі, Спаську. У 2017 році вийшла книга свідчень, які зібрала с. Анастасія Балінська під назвою «Українська Голгота: Караганда».

З 2017 року сестра повертається в Україну і розпочинає свою Голгофу: боротьбу за життя. Як сестра була ревною в місійному служінні, з такою ж ревністю розпочала боротьбу за кожен наступний день свого життя. Не нарікала, але боролася до кінця, усе приймала як Божу волю і жертвувала свої терпіння та болі в наміренні Провінції, Згромадження і за покликання.

9 серпня 2020 року Господь покликав с. Анастасію до Небесного Єрусалиму. Нехай Господь прийме її молитви і терпіння, які вона жертвувала за Провінцію та Згромадження і винагородить за все її служіння для добра Божого люду і Церкви Христової!

Вічна їй пам’ять!

Сестри служебниці НДМ

ПУБЛІКАЦІЇ

Митрополит Володимир Стернюк. Двадцять років від дня смерті29 вересня

Сьогодні двадцять третя річниця із дня смерті митрополита Володимира Стернюка. Про його життя і діяльність у цій статті.

МЕДІА
Prev Next