АКТУАЛЬНО

Спільнота Лицарів Колумба взяла участь у днях Ювілею у в'язниці

Понеділок, 21 листопада 2016, 10:47
18 листопада чоловіки спільноти «Лицарі Колумба», яка діє при громадах Української Греко-Католицької Церкви, відвідали в'язнів, що знаходяться у терапевтичному і хірургічному відділенні Міжобласної лікарні пенітенціарної системи України, що на території Бучанської виправної колонії № 85.

За сприяння відділу соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими установи протоієрей Костянтин Пантелей у супроводі волонтерів із чоловічої релігійної спільноти постаралися передати тепло молитви і добрих діл в'язням, які перебувають на лікуванні. Заходи були присвячені Надзвичайному року Божого милосердя, що тривав у Вселенській Церкві з 8 грудня 2015 року до 20 листопада 2016 року. День Ювілею Божого милосердя у в'язницях відбувався в Україні протягом 5-18 листопада. Спільнота лицарів Колумба активно допомагає в доброчинних акціях Пенітенціарного душпастирства УГКЦ з 2012 року. Нещодавно лицарі супроводжували єпископа Михайла (Колтуна) під час відвідування в'язнів у Лук'янівському слідчому ізоляторі.

Протягом жовтня громади УГКЦ збирали гігієнічні засоби для особливо потребуючих в'язнів, серед яких неповнолітні, жінки, матері з дітьми, недужі й ті, що втратили на свободі всі соціальні зв'язки. Кожний, хто бажав долучитися до служіння Церкви у в'язниці, приносив індивідуальний набір гігієнічних засобів, теплий одяг і взуття. Пакунки стали не лише знаком уваги, а й суто матеріальним виміром людяної підтримки. Єпископи й капелани у супроводі волонтерів не лише спілкувалися з в'язнями, а й передавали їм тепло родин, які долучилися до збірки.
 
Перед завершенням візиту в установу, о. Костянтин звернувся до персоналу виправної колонії, що перебував на чергуванні. Він повідомив офіцерів про суть акції милосердя та про зусилля християнських Церков щодо належної підтримки пенітенціарних службовців в суспільстві і в державі. Священик заохотив присутніх звершувати пенітенціарне служіння у повній свідомості свого християнського покликання.

Лицарі поділилися своїми переживаннями, пов'язаними зі своєю місією у в'язниці:

«Важливим моментом для мене стало спостереження, що попри умови в'язниці, соціальну обмеженість, зло і кримінальні правила, щоденне відчуття вини й інакшості, ув'язнена людина все одно залишається людиною і має потребу в розраді, потішенні і в просто у відвіданні та доброму слові чи усмішці».
Олександр Дикун

«Як виявилося, що набагато простіше і психологічно комфортніше просто пожертвувати гроші (або речі) ув'язненим... Мені особисто було трохи боязко йти до в'язнів (ще й у лікарні), оскільки не знав, яка буде їх реакція на нас - відвідувачів, яким добре і які на волі. Але замість озлобленості й агресивності, у більшості з них я побачив змордованих, надламаних чоловіків, які жваво та з інтересом відреагували, що їх хтось відвідав. Важко сказати: можливо, це присутність священика зумовлює таку зразково-покірну поведінку в'язнів, але хоч би як було, для них такий візит - це подія дня чи навіть тижня».
Левко Довган



Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

 

ПУБЛІКАЦІЇ

Сім тез про служіння священика в лікарні14 жовтня

Навіщо священики присутні в лікарні? В яких ділянках Церква і медики співпрацюють сьогодні? Як реагують хворі на присутність священика? Ці...

МЕДІА
Prev Next