«Сучасна економічна українська еміграція є переломним моментом, який буде оцінюватися упродовж століть ретроспективно правильно», – ієрмонах Юстин Бойко

«Сьогоднішня міграція є загальносвітовим явищем», – сказав о. Юстин Бойко, ієромонах Студійського уставу у своєму слові, торкаючись теми «Еміграція і Церква», на практичному курсі місійного служіння для семінаристів УГКЦ, який днями відбувся у Львівській духовній семінарії. «Акцентую це тому, що еміграція – звичайний процес розвитку людства. Проблему знаходимо тоді, коли занурюємося в причини міграції, її ризики, а також у те, які проблеми і виклики ставить вона перед нами як Церквою, – говорить священик і додає: – Я більш ніж переконаний, що сучасна економічна українська еміграція є переломним моментом, який буде оцінюватися упродовж століть ретроспективно правильно». Аналізуючи явище еміграції з погляду духовності, говорить про Божий промисел. «За кордон потрапляють українці для того, щоб обличчя Європи не стало надто світським, щоби воно зберегло свої духовні християнські коріння», – зауважує священик і звертає увагу на важливу участь українців у країнах Заходу, зауважуючи, що давати свідчення християнських корінь Європи на конкретному рівні – це справа важча.  «Цю місію роблять наші люди. Від міграції залежить образ майбутньої Церкви у Європі», – підкреслює священик. «Ми є в процесі пошуку того, як маємо відповідати на ті виклики, які ставить перед нами сучасний міграційний контекст. Думаю, що у здобуванні досвіду ми випередили багато інших помісних Церков в Європі. Завдяки о. Василю Поточняку, в Італії розпочалося душпастирство наших мігрантів, і це була приватна ініціатива священика, яка з часом набрала певного розвитку і певної форми», – зауважує єромонах і додає, що коли священик має ініціативу – буде праця, якщо немає ініціативи – не буде праці», – підсумовує ієромонах і закликає зайняти поважне місце в дискусії над майбутнім обличчям Європи, щоб душпастирі на власному рівні проявляли ініціативність співпраці з Римо-Католицькою ієрарахією, з місцевою спільнотою, тобто інтегрувалися. «Наш душпастир, котрий виїжджає, має знати мову, традицію, культуру – тоді стає повноправним членом дискусії щодо того, яким повинно бути місто, в якому він зупинився, село чи країна. Без цього ми приречені на загибель», – зауважує священик і окреслює найголовнішу мету душпастирської присутності – спасіння душ найвищим правом. На завершення отець, проаналізувавши міграційний стан, повідомив, що цього року почалася еміграція молодих людей, котрі приїжджають із знанням мови, з бажанням здобути фах з європейським дипломом і влаштуватися за спеціалізацією. Це виявляє відмінність між минулими роками і сьогоденням. «Ця тенденція спостерігається не лише між молодими, – говорить священик, – навіть люди вже зрілого вікового рівня, емігруючи в країни Європи, хочуть працювати за фахом. Наші бізнесмени переносять свої статки», – зауважує отець Юстин.  

Іванна Рижан