Священні Канони – 20 років досвіду

13 лютого 2010 року у місті Сандомирі (пол. Sandomierz, Республіка Польща) відбулася міжнародна наукова конференція на тему:  “Sacri Canones – 20 років досвіду”. 18 жовтня 1990 року в Апостольській Конституції Священні Канони (SACRI CANONES) Вселенський Архиєрей Іван Павло ІІ оголосив ККСЦ, що отримав силу закону для усіх Східних Католицьких Церков і наказав, щоб його приписи почали зобов’язувати від 1 жовтня 1991 року. Організаторами конференції виступили – катедра права Східних Католицьких Церков факультету права, канонічного права і адміністрації Люблинського Католицького Університету Івана Павла ІІ та Сандомирська дієцезія Римо-Католицької Церкви. Міжнародні наукові конференції з канонічного права в Сандомирі відбуваються регулярно, в рамках “Кирило-Методіївських зустрічей”. Цьогорічну конференцію відкрив Єпархіяльний Єпископ Сандомирської Дієцезії РКЦ Христофор Ниткевич, колишній довголітній працівник на посаді підсекретаря Когрегації Східних Церков, який у своїй промові наголосив про значення ККСЦ не лише для східних, але і як певний дороговказ по християнському Сході для вірних Латинської Церкви. Серед присутніх гостей був Владика Артур Мізинський, адвокат Римської Роти. Привітальне слово на адресу конференції надіслав Префект Конгрегації Східних Церков –  кардинал Леонардо Сандрі. Сама конференція розпочалася з доповіді Владики Христо Пройкова, Апостольського Екзарха в Софії для вірних візантійського обряду: “Кирило-Методіївське коріння католицької спільноти в Болгарії” в якій він наголосив на євангельській та місійній праці рівноапостольних Кирила і Методія і на її відбиток у християнській цивілізації Європи. Слов’янські письмена, які святі брати знайшли у використані нашого народу на півдні України – Таврії, стали основою глаголиці, а відтак кирилиці – спільного письма для різних слов’янських народів, богослужбові книги яких дотепер залишаються джерелом церковної ідентичності. Відтак учасники конференції взяли участь у Божественній Літургії Св. Івана Золотоустого, що була відслужена в катедральному храмі-базиліці Різдва Пресв’ятої Богородиці, стіни запрестольної апсиди якої, розписані візантійсько-українськими фресками. Розпис, був виконаний українськими майстрами галицької школи на замовлення польського короля Владислава Яґайла на початку XV ст. Очолював відправу Апостольський Екзарх в Атенах для вірних візантійського обряду – Димитрос Салахас, якому співслужили Митрополит Перемишльсько-Варшавський УГКЦ Іван Мартиняк, Єпархіяльний Єпископ Сандомирської Дієцезії РКЦ Христофор Ниткевич, Єпархіяльний Єпископ Вроцлавсько-Ґданської Єпархії УГКЦ Володимир Ющак, Апостольський Екзарх в Софії – Христо Пройков, Єпископ- помічник Мінсько-Могилевької архидієцезії РКЦ в Білорусі - Антоній Дзям’янка, Єпископ-помічник Сандомирської дієцезії РКЦ – Едвард Франковський, Апостольський Візитатор та Делегат Конгрегації Східних Церков для вірних візантійського обряду в Білорусі – Сяргей Ґаєк, протосинкел Перемишльсько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ – Євген Попович та числене духовенство з України, Білорусі, Словаччини, Польщі, Греції і США. Кілька сот вірних, що брали участь у Божественній Літургії були вражені чудовим співом українського катедрального хору з Перемишля, який виконував співи українською та грецькою мовами. Соборна відправа, в якій молилися архиєреї та духовенство різних Помісних Церков, і її виголоси в українській, грецькій, латинській, італійській, болгарській, білоруській та польській мовах вказували на універсальний характер і вимір Католицької Церкви. По закінченні відправи, з боку місцевого владики Христофора Ниткевича була висловлена щира подяка Митрополиту Іванові за чудову організацію заходів пов’язаних з відправою Божественної Літургії. Пленарні доповіді розпочав Владика Димитрос Салахас, провідний фахівець канонічного права та професор багатьох університетів Риму, який у своєму виступі на тему: “Душпастирсько-правові аспекти міжцерковних відносин між латинськими та східними католиками”, наголосив на окремих спільних нормах чинного законодавства, які зобов’язують вірних Латинської і Східних Церков. Кодекс Канонів Східних Церков разом з Кодексом Канонічного Права та Апостольською Конституцією Добрий Пастир (Pastor Bonus) є єдиним корпусом канонічного права усієї Католицької Церкви, тому університети та різного роду наукові інституції, які мають статус “католицьких” або “церковних” повинні дбати, щоб їхні викладачі в ділянці канонічного права своєю освітою охоплювали б знання західного і східного законодавства Церкви. В цьому контексті, були також висловлені слова подяки, з боку доповідача, як консультора різних декастерій Римської Курії на адресу ректорату Люблинського Католицького Університету Івана Павла ІІ за організацію навчального процесу на факультеті права, канонічного права і адміністрації, який відповідно до затвердженої програми Конгрегації католицької освіти і виховання, для студентів стаціонарної форми навчання сповнює ці критерії. Відтак доповідь на тему: “Східні Церкви свого права - розуміння, правовий статус та територіяльна структура”, виголосив о. Джордж Ґаларо, професор канонічного права і екуменізму Семінарії свв. Кирила і Методія Візантійської католицької митрополії в Пітсбурзі, США. Було представлено правову ситуацію в якій існують на сьогодні 22 Східні Католицькі Церкви. Після невеликої перерви, учасники міжнародної конференції мали змогу заслухати наступні пленарні доповіді. Так, о. Лешек Адамович, керівник катедри права Східних Католицьких Церков, професор факультету права, канонічного права і адміністрації Люблинського Католицького Університету Івана Павла ІІ та Папського Східного Інституту виголосив наукоий реферат на тему: “Східні католики у душпастирській обслузі Латинської Церкви в Польщі”, в якому зокрема було представлено неординарні ситуації що виникають на правовому полі щодо прав осіб, у випадку нечіткого формулювання термінології в законодавчих актах. “Партикулярне право Української Греко-Католицької Церкви” – доповідь виголошена о. др Євгеном Поповичем, протосинкелом Перемишльсько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ викликала неабияке зацікавлення з боку учасників конференції. Було підсумовано кілька-десятилітню працю багатьох правників УГКЦ, доробок яких лише частково вміщено в тексти канонів Партикулярного Права УГКЦ. З боку слухачів піднімалася також проблематика розрізнення “партикулярого” і “помісного” права УГКЦ, оскільки партикулярне право не може вповні виявити і регламентувати діяльність своєправної Української Греко-Католицької Церкви, яка діє не лише на місцевому, але й на вселенському рівні. В свою чергу Владика Димитрос Салахас подав присутнім ідею, в якій запропонує Конгрегації Східних Церков зібрати і опублікувати в одній книзі Партикулярні Права різних Східних Католицьких Церков. Після відповідних дискусій, конференція завершила свою працю. Відтак було висловлено слова вдячності організаторам за її проведення, а присутнім учасникам за активну у ній участь. Серед духовенства УГКЦ яке було одним з найчисельніших у міжнародній конференції, також були знавці різних галузей наук, зокрема доктори: канонічного права, богослов’я, історії Церкви та делегати Товариства Українських Каноністів УГКЦ.

Інформацію подав о. Сергій Стесенко

Світлини Віталія Лесняка

Додаток: Місто Сандомир, має особливе значення в історії польського та українського народів. Воно розташоване на одному з берегів річки Вісли, яка слугувала в давнину кордоном королівства Галичини, що входила до складу Австро-Угорської монархії. В українських літописах ХІІ-ХІІІ ст. місто згадується як Судомир, до меж якого, найзахідніше заходило коли-небудь військо галицьких князів. Саме поруч Судомира у малому селі Завихості, у 1205 році відбувся бій між військами мазовецьких і галицько-волинських князів, в ході якого загинув син великого київського князя Мстислава – Роман, батько короля Данила Галицького. Пам’ятник про цю подію знаходиться у Завихості, 17 км від сучасного Сандомира. Заслузі князя Романа, приписують об’єднання галицьких і волинських земель в одну державу.