Театральне дійство «Тернистий шлях Йосифа Сліпого» та вшанування пам’яті патріарха в Римі

В сам день народження патріарха Йосифа, 17 лютого, відбулися поминальні богослужіння з цієї нагоди. «Cьогодні величний день, бо сто тридцять років тому народився Йосиф Сліпий, наш патріарх, великий українець і будівничий нашої Церкви й собору Святої Софії. Цей велетень духу вісімнадцять років провів у радянських таборах, однак українці двадцять першого століття ще мало знають про нього», - такими словами розпочав євангельську проповідь на Божественній Літургії о. Дмитро Кудін, віцеректор собору.

Наприкінці душпастир розповів цікаву історію, яку переповідав світлої пам'яті Любомир Гузар: «У той час, коли Блаженніший Любомир був секретарем патріарха Йосифа, в їх користуванні була маленька автівка "фіат". Патріарх, як відомо, був високий на зріст. Коли вони вдвох прибули на цьому авто до Ватикану, один хлопчик йшов, ідучи з татом, задивився на Йосифа Сліпого, який завжди мав у кишені цукерки». Тож патріарх пригостив солодощами хлопчика. Тоді тато покликав сина, але той непорушно спостерігав за патріархом. Батько запитав: «Чому так дивишся?». А той відповів: «Мені цікаво, як той, великий, сяде в таку маленьку машину». «Навіть у цій скромній, наївній історії бачимо, що він не вимагав до себе почестей, шани, багатства. У тих маленьких діях ми пізнаємо його велич», - підсумував проповідник. Після цього присутні помолилися Панахиду за упокій світлої пам’яті патріарха Йосифа Сліпого.

Основні заходи з нагоди вшанування пам’яті Йосифа Сліпого відбулися в М’ясопусну неділю (Неділя про Страшний суд) за григоріанським календарем, 20 лютого, яка до того ж є Днем пам’яті Героїв Небесної сотні. Під час проповіді о. Марко Семеген, ректор прокатедрального собору Святої Софії, наголосив, період Великого посту повинен стати «сходженням на гору, аби з висоти поглянути на своє життя». «Ми, ті, хто молиться в цьому храмі, який збудував Йосиф Сліпий, повинні дякувати Богові за дар його життя та споглядати на те, як він провадив свій земний шлях», - звернувся до присутніх проповідник. По закінченні Літургії віряни помолилися Панахиду за полеглих Героїв Небесної сотні та світлу пам'ять патріарха Йосифа.

Далі в приміщенні товариства «Свята Софія» відбулося театральне дійство «Тернистий шлях Йосифа Сліпого» у виконанні студентів Української  папської  колегії святого Йосафата. До слова, брати-семінаристи готували виставу під час періоду екзаменаційної сесії в папських університетах, де здобувають знання, що ще більше заслуговувало уваги. Самі ж учасники вистави на початку дійства анонсували, що присвячують його «мовчазному свідку Церкви, який знаходив сили в стражданнях Ісуса Христа». Емоційною для глядачів стала сцена допиту Сліпого cлідчим, де від  нього вимагали визнати існуючий режим та владу, а ще стати Главою Російської Православної Церкви в Києві. У багатьох глядачів котилися сльози по скронях від цього театрального перформансу. «Тогда ти станєш свободним человеком», - наполягав слідчий. «Для чого мені така свобода? Я давно прийняв своє рішення: ніколи не зраджу католицької віри і мого народу!» - на те відповів йому ісповідник віри. Ці сцени перепліталися з історичними документальними відео та патріотичними піснями у виконанні студентів Української  папської  колегії святого Йосафата. «Брати-семінаристи допомогли нам пригадати нашого наставника - патріарха Йосифа. Нам необхідно брати з нього приклад, бо ми приходимо, зустрічаємося, молимося  в соборі, який він збудував, будучи сімдесятилітнім, після сибірських таборів, і, маючи змогу вже спочивати на лаврах слави. Нашим обов’язком в часи, які переживаємо, нести любов до Бога, правду і любов до України», - подякував наприкінці акторам-семінаристам о. Марко Семеген, голова товариства «Свята Софія». Проводжали учасників театрального дійства гучними оплесками.

Пресслужба релігійного товариства «Свята Софія»