АКТУАЛЬНО

Тема березневої «Кани» присвячена революційним подіям в Україні

Вівторок, 25 лютого 2014, 14:03
«Ми покликані до свободи» - так звучить тема свіжого числа «Кани». У ньому учасники революції розповідають про свої глибокі пережиття на «Євромайдані», серед євромайданівців.

Матеріали номера готувалися ще до кривавих подій 18-20 лютого в Києві. Але питання, на які автори інтерв`ю і статей дають відповіді, були, є і будуть важливими для кожного з нас. Це свобода, справедливість, рівність і гідність, спроможність відстоювання правди.Отець Михайло Димид, львівський священик УГКЦ, який на Майдані провів не один тиждень і який ініціював там Богослужіння, говорить в інтерв`ю: «Тут треба зрозуміти, що таке Майдан. Насамперед це рух людей, що шукають правду, гідність, свободу, яку вони отримали, коли Бог їх творив. Оце є Майдан. Він не проти когось, він за свободу і гідність людини. І Майдан – це не тільки географічне місце. Має бути також внутрішній вогонь, щось, що людину рве до бою. А це мусить будуватися в наших серцях. Тому є географічні майдани, а є Майдан серця, де відбувається новонародження, тобто твориться нове усвідомлення, нова надія».

«Християнин ніколи не може стояти осторонь, коли робиться гріх, бо тоді він дає неправдиве свідчення своєї віри. Якщо ти йдеш і бачиш, що б’ють людину, то не можеш стати осторонь і молитися: «Господи, пошли руку Твою, спаси і захисти цю людину». Власне ти і повинен захистити цю людину, використовуючи всі свої християнські аргументи та

засоби, які маєш. Якщо маєш Святе Письмо, можеш навіть тріснути ним по голові зловмиснику, коли це є необхідним для збереження життя жертви. Або крикнути: «Що ти робиш? Це також твій брат, сотворіння Боже!» І це спосіб», - каже в одному з матеріалів о. Василь Рудейко, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, який теж довгий час служив на Майдані.

Проте, як говорить Анатолій Бабинській у своїй статті «Переливання крові», наше суспільство стало хворим не вчора. Автор розповідає, як мав залагодити одну справу, за яку мусів дати хабар. Але не дав. «Найбільш цікаве почалося згодом, - каже Анатолій. - Мене почало гризти сумління, що я образив людину, поступив негідно тощо. Настільки глибоко це зло засіло в мені, що я почав гризти себе за те, що не вичинив зла! Богослов Карл Ранер писав, що після гріхопадіння у нас з’явилася феноменальна здатність до «морального фальшування». Це немов погана кров, яка потекла по наших судинах. Мабуть, ті люди, які проливали кров за нашу фізичну і духовну (!!!)свободу на Майдані, є для нас знаком, що ми всі потребуємо переливання крові. Наше ціле суспільство після цієї революції-операції потребує масштабного переливання крові, щоб наш суспільний організм міг відновити сили й одужати».

Окрім процитованих матеріалів, у березневій «Кані» є й інші ракурси розгляду цього важливого зараз для українців питання.

Вся редакція «Кани», яка щоденно молилася і молиться за Україну, низько схиляє голови перед загиблими в ці дні. Молимось, щоб це ніколи не повторилося і щоб у нашій країні було на гідному рівні пошанована людське життя і свободи.

Повідомила Світлана Бабинська 

 

ПУБЛІКАЦІЇ

Митрополит Володимир Стернюк. Двадцять років від дня смерті29 вересня

Сьогодні двадцять третя річниця із дня смерті митрополита Володимира Стернюка. Про його життя і діяльність у цій статті.

МЕДІА
Prev Next