У Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна

Вірші, проза та есе Василя Махна перекладено багатьма мовами: польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, португальською, іспанською, їдишем та івритом та ін. Перекладні видання Махна виходили в Ізраїлі, Польщі, Румунії, Сербії та США. Він лауреат літературних відзнак, зокрема Міжнародної премії «Повеље Мораве» (2013), «Книга року BBC» (2015), Українсько-єврейської премії «Зустріч» (2020). З 2000 року мешкає у Нью-Йорку. На зустріч з українцями Філадельфії поет привіз добірку творів, навіяних війною в Україні.

24 лютого вніс свої, болючі корективи. День початку геноциду в Україні став новою точкою відліку. День, який перевернув клепсидру звичного ритму життя і спричинив воістину катаклізматичні зміни геополітичного, соціального та психоемоційного характеру. Кожен свідомий українець віднайшов своє місце у цій війні: хто на передовій, хто в тилу, хто у волонтерському русі, а хто на площині слова. З початку російського вторгнення в Україну Василь Махно ледь не щодня пише вірші. На його думку, «поезія повинна реагувати на війну незалежно від того, де ти мешкаєш. І реагує вона миттєво, адже поезія – це імпульс, це емоції, на яких будується вірш».

Слухачам автор представив добірку воєнних віршів, які незабаром побачать світ у польському видавництві Pogranicze, а це: «Війна», «Балада про міст», «Сурміть», «До вітчизни», «Ісход», «Про мужність», «Шевченко», «З Маріуполя», «Псалом», «Їхні іменники мої рими», «Партитура фінальної музики», «Про весну», «Псальма Бучі», «Ранішнє туркотіння горлиць», «Читання в Нью-Джерзі», «До мови». Як зазначив, В. Махно, «мова – це кров суспільства і нації, її ідентифікація і код. Мова – це останнє, що полишає націю».

Спілкуючись з присутніми, доповідач поділився творчими планами й задумами, а також відповів на запитання авдиторії.

Пресслужба товариства «Свята Софія» США