У Філадельфії презентували книгу про митрополита Константина Богачевського (1884–1961)

Доповідь прелегент побудувала на авторській книзі “Ukrainian Bishop, American Church. Constantine Bohachevsky and the Ukrainian Catholic Church”. Книга побачила світ у видавництві Католицького університету Америки. У ній авторка намагалася відповісти на питання, які досі не знаходили відповідного висвітлення.

Константин Богачевський народився у сім’ї священика в селі Манаїв (нині Тернопільська обл.). Навчався у Львові, а відтак у 1905–1910 рр. – на богословському факультеті (раніше Єзуїтська колегія Canisianum) Інсбруцького університету (Австрія). Здобув ступінь доктора богослов’я. Єрейські свячення прийняв у 1909 році. Був префектом, пізніше – духівником Львівської семінарії, референтом Львівської консисторії. Упродовж 1916–1917 рр. служив військовим капеланом 30-го (львівського) піхотного полку на італійському фронті, був нагороджений «Хрестом заслуги з мечами» за виявлену хоробрість під час душпастирської праці серед боїв на фронтових лініях.

З 1918 р. – віце-ректор Перемишльської духовної семінарії та крилошанин катедрального собору в м. Перемишлі, згодом – генеральний вікарій (1923), Апостольський протонотар (1923). За національну працю серед українців Галичини був арештований польськими владцями. За словами доповідачки, Константин Богачевський не був типовим єпископом. У надвечір’я його несподіваної номінації на єрарха українців-католиків в Америці у березні 1924 року Ватикан таємно переправив майбутнього владику з Варшави до Рима для одаржання свячень. У серпні того ж року він прибув до США з мінімальним знанням англійської, на лоно церкви-банкрута і в товариство ворожо налаштованого духовенства. Владика Богачевський зайняв чітку позицію й обрав просте життя місіонаря, уникаючи показного блиску. Він відвідував віддалені парафії, вів запеклу боротьбу за незалежність Церкви від зовнішнього втручання, перетворив занепадаючу церкву імігрантів у самодостатню установу, яка півстоліття по його смерті допомогла вивести з підпілля Греко-Католицьку Церкву в Україні – найбільшу східну католицьку Церкву в сучасному світі. У 1933 р. Константин Богачевський ініціював серед українців США масову допомогу жертвам Голодомору 1932–1933 рр. в УРСР. Ініціатор видання журналу «Ковчег» (1946–1956, Стемфорд). Упродовж 37 років Константин Богачевський невтомно працював на розбудову Церкви та шкільництва. 1958 року Святіший Отець Пій ХІІ утворив Філадельфійську архиєпархію УГКЦ і номінував владику Константина Богачевського Митрополитом-Архиєпископом.

Як зазначила доповідачка, смерть владики Сотера Ортинського в 1916 році спричинила масові занепокоєння, проте під сильним проводом владики Константина Богачевського впродовж десятиліття наша Церква розвинула парафіяльні структури, заснувала школи, коледжі, а відтак – семінарію, формуючи своє духовенство в дусі візантійської традиції. Серед багатьох важливих рішень, які зробив Константин Богачевський, були: відділення Церкви від держави; дім Божий має бути для люду Божого; не стільки будувати Церкви, скільки розвивати шкільництво; виховати справжнього українця в Америці; створити інституцію Церкви. Помер митрополит Костянтин Богачевський 6 січня 1961 року у Філадельфії, де й був похований.

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США

Світлина (автор: Стефан Фартушок): проф. Марта Богачевська-Хом’як