У Колегіумі УКУ освятили іменні таблички родини Баць — жертводавців університету з української діаспори в США
Понеділок, 15 червня 2020, 16:19 З нагоди вшанування дев’яностолітнього ювілею давньої приятельки та меценатки УКУ, світлої пам’яті Люби Баць, в університеті відбулася посвята двох крил та студенторіуму в Колегіумі імені патріарха Йосифа Сліпого.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- В Катехитично-педагогічному інституті УКУ відбулися випускні урочистості
- Владика Ігор Ісіченко отримав почесне звання доктора Honoris Causa УКУ
- Триває реєстрація на Літню іконописну школу 2022 року у Львові
Під час посвяти були встановлені іменні таблички на честь пані Люби та її батьків – представників української інтелігенції, емігрантів у США. Урочисте посвячення здійснив ректор УКУ о. д-р Богдан Прах.
Непростою історією родини поділилася Юлія Комар, випускниця УКУ і керівниця зв’язків з жертводавцями Української Католицької Освітньої Фундації в США, яка знала пані Любу особисто.
Родина Григорія і Павлини Баців належить до представників покоління української інтелігенції, на долю якого випало жити під владою кількох держав, у час великих буремних змін та двох світових воєн. Вони були свідомими представниками бездержавної української нації, які прагнули свободи бути собою і високо цінували освіту, що формує людину на все життя і залишається з нею, навіть коли доводиться втрачати все здобуте та вирушати в незнаний світ за океан, рятуючи найцінніше — життя і волю.
Григорій Баць народився 1882 року в м. Самборі на Галичині, яка в той час перебувала у складі Австро-Угорській імперії. У ранньому віці осиротів і його виховала у Львові старша сестра. Григорій служив в австрійському війську і був призначений почесним охоронцем від Галичини для цісаря Франца Йосифа під час його відвідин 12 держав Австро-Угорської імперії. У нагороду за зразкову службу отримав стипендію на навчання і закінчив факультет кримінального права у Військовій академії у Відні. Брав участь у Першій світовій війні у складі австро-угорського війська в чині поручника і був відзначений високою нагородою Габсбурзької монархії — золотою медаллю Франца Йосифа за відвагу.
У міжвоєнний період, коли Польська держава потребувала добрих фахівців, поручник Баць отримав працю за фахом та долучився до заснування офіцерських шкіл у Варшаві, Кракові та Новому Сянку, а також працював над закладенням кордону та вийшов на пенсію у 1932 році.
Павлина Баць народилася у 1884 році в селі Новий Яричів. Отримавши педагогічну освіту, вона, не маючи можливості отримати роботу за фахом в Галичині, учителювала в польських та лемківських селах. У 1930 році в сім’ї Григорія і Павлини у Новому Яричеві народилася єдина донька Люба.
У 1944 році, коли почалося бомбардування Львова радянськими військами, Павлина Баць з дочкою останнім поїздом покидають місто та їдуть на захід. В Австрії їх беруть на примусові роботи. Григорій Баць відшукує дружину і доньку наприкінці 1946 року. У 1949 році родина емігрує до США.
У новій країні Бацям, як тисячам інших українських родин, треба було все починати спочатку: вони оселяються в штаті Вісконсин і тяжко працюють, займаючись сільськогосподарськими роботами. Згодом переїжджають жити до Чикаго та беруть активну участь у житті громади.
Григорій і Павлина Баці знайшли свій останній спочинок на цвинтарі Святого Миколая в Чикаго. У грудні 1966 року, вже посмертно, поручника Григорія Баця нагороджено Воєнним хрестом – пам’ятною відзнакою Армії Української Народної Республіки від уряду УНР в екзилі за вірність ідеї української державності.
Люба Баць разом з іншими українцями в діаспорі радо вітала проголошення української незалежності та відродження переслідуваної Церкви. Вона щедро підтримувала Український католицький університет за свого життя, а також заповіла весь свій спадок на підтримку його розбудови, кажучи: «Мої батьки є вихідцями з України. Хочу щось там залишити по них. Я вирішила дати на користь для молодих людей, щоб могли йти у світ зі знаннями».
Віра, свобода, людська гідність, освіта – це цінності, які пані Люба отримала від своїх батьків і прагнула передати студентській молоді. Після її відходу у вічність Університет отримав княжий дар з її спадщини для свого стратегічного розвитку. Урочисте посвячення іменних таблиць у Колегіумі імені патріарха Йосифа Сліпого, приурочене до дев’яностолітнього ювілею пані Люби, є вдячним вшануванням спільнотою УКУ її світлої пам’яті та жертовності.
Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами https://ucu.edu.ua
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»