У Львові урочисто відзначили 30-ліття легалізації УГКЦ та виходу з підпілля Василіанського чину

Зі словом проповіді до вірних звернувся вислужений протоігумен (1986-1994 рр.), довголітній магістр новиків отець Василь Мендрунь, ЧСВВ. Він сказав, що насправді витривати в час бурі випробувань допомогла віра, яка була фундаментом життя вірних. Отець згадав з особливою теплотою протоігумена о. Пахомія Бориса, який приймав кандидатів у Чин, професора богослов’я о. Єроніма Тимчука та о. Йосифа Риделя, викладача Святого Письма, знаменитого проповідника та провідника реколекцій.

Урочисту академію розпочав хор семінаристів ВІФБС співом молитви «Отче наш». Кандидат історичних наук о. Тарас Бублик у своїй доповіді розповів про початки праці Комітету за легалізацію УГКЦ та відвагу його очільників  Йосифа Терелю та Івана Геля, як рівно ж важливість проводу душпастирів, адже людей в СРСР не вабили політичні мітинги, але вірні радо приходили на Літургії. Важливою ланкою душпастирства у катакомбах мали зв’язкові, які організовували богослужіння, скликаючи людей у домах перевірених вірних. 

У доповіді «Протидія радянських органів влади процесу легалізації УГКЦ» Володимир Субботін підкреслив: «Ідеологія матеріалізму намагалася витіснити з умів людей релігію пропагандою і терором. Однак, незважаючи на погрози, штрафи, побиття та арешти, масові акції протесту з сіл і міст Галичини перемістилися у столицю, в Київ, а у Москві, на Арбаті, після безрезультатних переговорів вірні проголосили безстроковий мітинг і голодування». 

Власне, про роль мирян у масових мітингах, збір вірних для поїздки у Москву на акцію протесту і голодування на Арбаті розповіла методист-катехит Леся Васьків, мати якої, п. Ганна Мороз, і членкині товариства «Милосердя» активно організовували та брали участь у молитвах, протестах і написаннях петицій до представників різних гілок влади.

Тематику проводу отців василіан у час підпілля розкрив о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, акцентуючи, що саме уряд настоятелів сприймався у час переслідування не як привілей, а як хрест, тому й важко було після радянської окупації змінити настоятеля, а о. Віталій Градюк, ЧСВВ, від 1935 р. цей уряд виконував аж до смерті у 1961 р. Наступники, яким о. Віталій пропонував уряд, відмовлялися його прийняти і аж о. Борис Пахомій почав збирати отців, котрі повернулись із заслання, прийняв і організував навчання молодих монахів у домах.

У доповіді о. Єронім Грім, ЧСВВ, розкрив структуру виявлених записок о. Дам'яна Богуна, який був протоігуменом після о. Пахомія. У записках, яких налічується понад дві сотні, простежується, як отець ретельно описував не лише долі померлих монахів, а й мирян, які допомагали у проводі отців василіан.

Західне бюро «Живого ТБ»
за матеріалами http://missiopc.blogspot.com