У Львові семінаристи спілкувалися із свідком підпільної Церкви

У середу, 19 вересня, Львівську духовну семінарію Святого Духа відвідав ієромонах Віталій Дуткевич (ЧСВВ), який поділився своїм досвідом підпільного священичого служіння. Зустріч розпочалася вступним словом ректора о. Миколи Фредини, який представив достойного гостя. Отець Віталій Дуткевич, який нині є синкелом у справах мирян і синкелом у справах монашества Львівської архиєпархії, родом із Рудна, що під Львовом, із давньої священичої родини. Отець василіанин розповів, що закінчив німецьку філологію у Львівському університеті ім. І. Франка. У 1975 році митрополит Володимир Стернюк висвятив його на священика, чого батьки не знали ще два роки. На той час о. Віталій викладав у Політехнічному інституті німецьку мову та готував кандидатську дисертацію. Однак, після того як КГБ зробило неуспішну спробу вербування, отця звільнили з Політехніки. Він змушений був працювати вантажником та на різного роду подібних роботах. Далі отець говорив про підпільну Церкву в умовах тоталітарної системи загалом, а також про підпільні семінарії: 5-7 семінаристів раз на місяць зустрічалися з викладачем у приватній законспірованій квартирі. Шляхом такого заочного навчання і відбувався семінарійний вишкіл. У подібний спосіб функціонували і новіціати монастирів. Надалі зустріч відбувалася у форматі питань і відповідей. Відповідаючи на запитання семінаристів, отець пояснив тактику поведінки підпільного священика при спробі його вербування: 1) якнайменше говорити під час зустрічі із представниками КГБ; 2) домогтися, щоб якнайбільше людей знало про спробу вербування, включно із «Самвидавом» та закордонними виданнями. У дуже глибокій конспірації відбувалися свячення священників, богослужіння загалом. Одного разу о. Віталія спіймали, як він служив Божественну Літургію: після заамвонної молитви ввірвалися прикордонники, однак через його молодий вік (отцю тоді був 31 рік) його не розпізнали як священика. Отець Віталій пояснив, що на випадок кожного богослужіння священик мав ретельно підготовану легенду про те, що він робить і як там опинився. Синкел також розповів, як відбувався зв'язок підпільної Церкви з Главою УГКЦ в Римі: через сестер василіанок з Польщі та Югославії, які приїжджали в СРСР; через латинського єпископа Риги, який інколи їздив до Італії та через туристичні групи, що приїжджали з Європи і Америки в СРСР. Доволі стабільні контакти із Главою УГКЦ в Римі існували із 60-х років і передусім стосувалися єпископських та священичих свячень. Найскладнішим, за словами о. Віталія, був період виходу УГКЦ з підпілля, що супроводжувався нестачею священиків і храмів, ейфорією, яка дуже швидко змінилася на критику, розділеністю на просхідно і прозахідно орієнтоване духовенство. Однак нова хвиля інтелектуально та духовно вишколених священиків, котра нині вливається в лоно УГКЦ, за твердженнями отця василіанина, обіцяє велике майбутнє. Від імені IV курсу та всієї семінарійної спільноти  бр. Володимир Мамчин подякував отцю Віталію не лише за нинішнє свідчення, а і за його подвиг підпільного священика УГКЦ.

Медіа-центр ЛДС