У Львові відбувся ІІІ Міжнародний конгрес «Діаспора як чинник утвердження держави України у міжнародній спільноті»

Із 22-25 червня 2010 р. у м. Львові відбувся ІІІ Міжнародний конгрес «Діаспора як чинник утвердження держави України у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє». 400 осіб із 28 країн світу було присутні на зустрічі. Метою та завданням Конгресу було окреслити сучасний стан діаспори та місце України у міжнародному просторі, також випрацювати та подати конкретні пропозиції щодо покращення стану даного явища у світовому контексті, обговорити та опрацювати у секціях дану проблематику і винести на завершальну пленарну зустріч та подати як резолюцію для розгляду. Урочисте відкриття Конгресу відбулося 23 червня 2010 р. у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Крушельницької. Ірина Ключковська – Голова організаційного комітету, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» привітала усіх з урочистим відкриттям. Церква вітала працю Конгресу пастирським благословенням, Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, яке передав Владика Йосиф (Мілян), Голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ, котрий звернувся із побажанням «щоби українці на рідній землі і в діаспорі стали і ходили рівними дорогами, дорогами правди і життя, яким є Господь наш Ісус Христос». Також представники інших помісних Церков вітали цей Конгрес.   Праці в секціях передували пленарні засідання, де висвітлювалися питання міграції, еміграції, діаспори та проблеми і позитиви, які викликала ця «четверта хвиля» в Україні та за кордоном. Зокрема у доповідях йшлося про те, що трудова еміграція стала не метою заробітку, а стратегією розвитку. За кордон виїжджають люди, котрі в Україні мають місце праці (хоч і не високооплачуваної) проте з певних причин вони не мають бажання працювати в Україні. Велися дискусії про те, як зацікавити молодь працювати для своєї країни. Зокрема, Василь Бортник, перший заступник директора Львівського обласного центру зайнятості (секція № ІІІ), зазначив, що «за кордон виїхало загальною к-стю 2,5-7 млн. українців, це, практично, кожен 5. При цьому ценз вікової категорії 20-49 р., 70% – чоловіки.  Це уже перспектива, а не вимушений заробіток. Як наслідок цього 19,5 тис. дітей соціальних сиріт. Серед позитивів – належний рівень оплати праці, українці мають можливість вивичити мову, пізнати іншу культуру». Доповідачами Конгресу були розроблені та представлені пропозиції та побажання  стосовно «четвертої хвилі» еміграції. Зокрема, Євген Чолій, президент Світового конгресу українців, у своїй доповіді тезисно та аргументовано представив діяльність СКУ (див. аудіозапис на Інтернетсайтах). Несподіванкою була вітальна телеграма президента України Віктора Януковича, надіслана під час конференції, яку п. Ірина Ключковська – організатор та ведуча Конгресу – зачитала усім присутнім. Там, серед іншого, зазначалось: «… я підтверджую, що в Україні державною мовою буде українська …хочу запевнити, що суворе дотримання прав та свобод громадянина перебуватиме під моїм особистим контролем…».  Церква як єдиний місток, котрий єднає українців за кордоном, бачить проблему міграції в особі людини та мотиваціях її рішення виїхати за кордон. Про це та про сьогоднішній стан українських громад за кордоном грунтовно висвітлив у своїй доповіді о. Василь Поточняк – виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ. Загалом робота Міжнародного конгресу була розподілена на вісім секцій за темами:

1. Стратегія моделі співпраці України з діаспорою.
2. Збереження національної ідентичності українців зарубіжжя.
3. Новітні явища світового українства в контексті східної діаспори та нової хвилі еміграції.
4. Освіта українського зарубіжжя: сучасний стан та перспективи.
5. Культура і мистецтво українського зарубіжжя: сучасний стан та перспективи.
6. Місце і роль ЗМІ діаспори у просуванні та захисті українських національних інтересів у міжнародній спільноті.
7. Церква як центр збереження та формування духовності українця за кордоном.
8. Лемки як складова світового українства.

Кожна із секцій винесла на завершальне обговорення пропозиції та зауваження, які були записані у резолюцію. У рамках Конгресу у приміщенні Інформаційного центру (з питань українсько-італійської міграції) «Запорука» було представлено музейну експозицію «Наші в Італії» – першу і єдину в Україні виставку документів, матеріалів, взірців прикладної та поетичної творчості, світлин про життя, свята та будні українських заробітчан в Італії. Автори ідеї та її втілювачі – спільнота колишніх заробітчан в Італії «Пієта» міста Івано-Франківська. Ці люди забажали донести нам правду про те, як важко психологічно, та й фізично, доводиться українцям заробляти гроші, щоб їхні рідні тут, в Україні, мали можливість жити, працювати, навчатися… Серед численних заходів у рамках Конгресу вишуканою була виставка українських національних сценічних костюмів, на котрій було представлено регіональні українські мотиви одягу. Кульмінацією вечора став виступ українця за духом та вірою, розумом та серцем, улюбленця багатьох поколінь – Василя Зінкевича. Люди з багатьох країн світу стоячи аплодували рідній пісні, котра так звучить лише на своїй, українській землі. Вражаючим було чути, як увесь «інтернаціональний зал» заспівував нашу, українську пісню. Саме пісня з давніх-давен була тим вогнем, який об’єднував і гуртував народ у спільноти.

Підготувала Іванна Рижан,

учасник Конгресу