У львівській «Тюрмі на Лонцького» покажуть фільм про її беатифікованого в‘язня

Вівторок, 16 березня 2010, 14:23

У Львові 21 березня у кінолекторії Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбудеться демонстрація та обговорення документального фільму «Парох Майданека». 50-хвилинний фільм «Парох Майданека»за сценарієм і в режисурі Гжегожа Лінковського побачив світ 2006 року, консультував телевізійників люблінський парох о.Стефан Бартух. В Україні цей фільм із субтитрами українською мовою видано за підтримки Івана Васюника. Народився Омелян Ковч 20 серпня 1884 р. у Космачі Косівського повіту на Гуцульщині у сім’ї священика. Після закінчення Львівської гімназії вивчав богослов’я у римській колегії святих Сергія і Вакха(1905–1911). У 1910 році одружився з донькою буковинського священика Марією-Анною Добрянською, а згодом став батьком 6 дітей. Ієрейські свячення прийняв з рук Станиславівського єпископа Кир Григорія Хомишина у 1911 році. Першим місцем душпастирської роботи молодого священика стала парафія в Скалатському повіті (Тернопільщина). 1912-1916 р. служив парохяльним пастором у Боснії (Козарац в окрузі Прієдор), 1916-1919 у Серниках-Горішніх на Рогатинщині. Як капелану Бережанського коша УГА, отцю Омелянові довелося пройти нелегкий бойовий шлях. Після об’єднаня УГА з армією УНР, під час боїв з більшовиками о. Ковч потрапив у полон, а після втечі – до польського табора, де захворів на тиф. 1921 р. очолив парафіїю Боршів Перемишлянського повіту., а відтак 1922 р. перейшов на посаду пароха Перемишлян. Публічно виявляв патріотичні погляди й прищеплював їх парафіянам. Польська влада намагалася загасити такий патріотизм репресіями (40 обшуками, грошовими штрафами й арештом в Унівському монастирі). За ініціятивою о.Омеляна без дозволу влади були споруджені читальня «Просвіти» і кооператив у Коросні, дерев’яна церковця у присілку Североги. Водночас о.Омелян виступив проти грабунку польських колоністів, зорганізув матеріяльну допомогу для сімей загиблих, зниклих безвісти й арештованих польських службовців. Це притягало римо-католиків до греко-католицької церкви. НКВС арештував перемишлянського пароха на початку Другої світової війни, але внаслідок німецького бомбардування конвой розбігся, о. Ковч утік. Під час німецької окупації на скликаному до Перемишлян повітовому з’їзді, як повітовий староста, о. Ковч закликав земляків не дати себе втягнути на службу в німецьких репресивних органах, не брати участі в їхніх злочинних діях. Сам особисто захистив синагогу та схованих там євреїв від спалення (зокрема рабина з Белза). Отець Ковч також звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволити відвідувати євреїв у гетто. Це стало причиною його арешту. 30 грудня 1942 р. отця викликали у ґестапо, звідти перевезли до львівської в’язниці на вул. Лонцького, де вимагали обіцянки не хрестити євреїв, але о. Омелян відмовився. Клопотання мирополита Андря Шептицького та родини про порятунок о. Омеляна були безуспішні. У в’язниці отець правив Літургію, сповідав, причащав, потішав. За посередництвом сина Сергія (теж священика), передавав листи від співв’язнів. У концтаборі Майданек (Konzentrationslager Lublin) в’язень № 2399 продовжив душпастирську місію серед приречених на смерть. «Ми тут усі рівні – поляки, жиди, росіяни чи естонці... Зараз я тут єдиний священик. Не уявляю собі. що вони зробили б без мене. Тут я бачу Бога – Бога, який є однаковий для нас, без огляду на наші релігійні різниці. Може наші церкви різняться між собою, але в усіх них царює той же Всемогутній Бог. Коли я відправляю Літургію, всі вони моляться. Моляться різними мовами – але чи Бог не розуміє всіх мов? Умирають по-різному, і я помагаю їм пройти цей міст. Чи це не благословення? Чи це не найбільший вінець, який міг мені вложити на голову мій Господь? Так! Кожного дня тисячі разів дякую Богові, що він послав мене сюди. Не просив би Його про більше. Не плачте за мною – радійте зі мною! Моліться за творців цього табору та цієї системи. Вони потребують ваших молитов... Хай Бог помилує їх...», – писав жертовний о.Омелян, який за офіційними даними помер 25 березня 1944 р. У 1999 році Єврейська рада України на знак вдячності посмертно долучила о.Омеляна Ковча до праведників України, а ще за три роки, під час відвідин Львова, Папа Іван Павло II проголосив його блаженним за віру, порятунок людей без страху за власне життя та життя родини.

Повідомляє ZIK