У Німеччині відновлено традиційне паломництво українців до блаженної Едігни в м. Пух

Саме там вшановується блаженна Едігна — дочка Анни Ярославни, внучка Ярослава Мудрого, яка проводила подвижницьке аскетичне життя в Баварії і тут завершила свій християнський подвиг, а 1600 року була проголошена блаженною Католицької Церкви.

Паломництво очолив апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині і Скандинавії владика Богдан Дзюрах. Із ним співслужили владика Петро Крик, вислужений екзарх, а також отці з катедрального храму в Мюнхені. Також на молитві в храмі були сестри служебниці та паломники, яких, з огляду на карантинні обмеження, не могло прибути багато.

«Цим нинішнім паломництвом до блаженної Едігни ми торкаємося нашої минувшини, передовсім християнської історії нашого народу, яка сягає коренями у глибину століть аж до княжих часів; до європейської історії нашого народу, бо блаженна Едігна, подібно як і її мати Анна Ярославна, самим своїм буттям виявляє приналежність нашого народу до європейської культури та історії, але передовсім ми доторкаємося нині до історії святості, яку нам об’являє наша блаженна», — зазначив на початку своєї проповіді владика Богдан Дзюрах.

Відтак єпископ звернув увагу на духовний аспект подвижництва блаженної Едігни, зокрема на її радикалізм у вірі та жертовність у любові, якою вона служила місцевим людям.

Зокрема, за словами проповідника, у нашому житті є багато важливих справ і осіб: важлива є родина, важливі друзі, важлива праця, важливе здоров’я, важливий кар’єрний ріст і ще багато чого іншого. І ось люди схильні і Бога ставити поміж ці важливі речі та особи. «І в цьому полягає велика помилка і небезпека для духовного життя. Бо Бог не є важливий, Він є найважливіший! Бог не може бути поміж іншими важливими речами чи особами, Бог мусить бути понад ними, Він може бути тільки на першому місці. "Коли Бог на першому місці, — все є на своїх місцях", — казав св. Августин. Якщо ж людина ставить Бога на той самий рівень, що й інші важливі справи і особи, або, ще гірше, якщо ставить щось чи когось на місце Бога, тоді в її житті все летить шкереберть, починаються проблеми, дезорієнтація, загублення», — мовив архиєрей. Таким чином, блаженна Едігна вчить нас цієї відданості Богові своїм богопосвяченим життям.

Другим уроком, який ми можемо винести із подвижницького життя блаженної, є її жертовність у любові. «Вона дослівно "сходить з п’єдесталу", приймаючи постать слугині, з єдиною метою, — на взір Христа послужити своїм ближнім. При цьому вона служить зовсім не відомим до того часу людям: мешканцям Баварського краю, убогим, простолюдинам, серед яких оселяється, щоб розділити з ними їхню убогість і збагатити їх своїм багатством віри, мудрості, любові. Бо справжня любов не ділить людей на "своїх" і "чужих", справжня любов, на відміну від егоїзму і політичного опортунізму, не зводить мурів і не ставить бар’єрів, а навпаки, долає всі бар’єри і кордони, керуючись єдиним прагненням — творити добро, лікувати рани, пробуджувати у серцях надію. І саме це робила наша блаженна, піклуючись про вбогих, молячись за знедолених, навчаючи дітей і молодь, лікуючи недужих і навіть домашніх тварин, — настільки всеохопною була її любов!» — сказав апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії.

Водночас, як внучка київського князя Ярослава Мудрого, яка виростала у французькому королівському дворі, а свій подвижницький шлях закінчила на баварській землі, блаженна Едігна є символом єдності у Вселенській Церкві і в єдиній родині європейських народів. На це апостольський екзарх звернув увагу в другій частині проповіді, коли звертався німецькою мовою до очільниці місцевої християнської Асоціації блаженної Едігни пані Едігни Келлерманн. «Я б радше сказав, що вона не перебуває між народами і Церквами, — вона належить до обох духовних і культурних світів, поєднує їх у власній особі і таким чином виражає вселенськість Христової Церкви, особливою характерною ознакою якої є єдність у різноманітності. Подібно до дерева, яке запускає своє коріння глибоко в землю, щоб відтак вгорі над землею принести плід, блаженна Едігна рівно ж мала своє духовне коріння у вірі її прабатьків з Київської Русі, а відтак принесла щедрі плоди святості тут, у Баварії», — підкреслив архиєрей.

Після Літургії до присутніх зі словом подяки і прощання звернувся владика Петро Крик, який побажав, щоб вшанування блаженної Едігни розвивалося.

Насамкінець владика Богдан посвятив і передав для Асоціації блаженної Едігни ікону, яка представляє три важливі святі постаті для екзархату: Пресвяту Богородиці, покрову якої посвячений катедральний храм, блаженного Петра Вергуна та блаженну Едігну. «Ця ікона є виразом вдячності за довгорічну співпрацю і глибокі зв’язки українців-католиків нашого екзархату з громадою м. Пух та з Асоціацією блаженної Едігни» — сказано в дарчій грамоті.

Наприкінці святкування присутні отримали з рук вислуженого екзарха владики Петра Крика благословення мощами блаженної Едігни, а відтак зробили пам’ятні фото надворі біля стародавньої липи, у місці біля нинішнього храму, де, за переказом, подвизалася блаженна Едігна.

За матеріалами Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії