У Нью-Джерсі вірні УГКЦ замість квітів на похоронах складають грошові пожертви для бідних в Україні

Родина пані Ксені Гапій приїхала до США в 1949 році, коли їй було 11 місяців. Пані Ксеня протягом 28 років веде у парафії канцелярію.

У своїй доповіді вона відзначила, що благодійна праця парафії ділиться на три напрямки: допомога парафіянам, допомога мешканцям міста, де розташований храм Святого Івана Хрестителя, і допомога потребуючим людям в Україні.

Перш за все благодійна діяльність активних парафіян полягає в турботі про хворих, стареньких людей, овдовілих. Зокрема, час від часу готують їсти і привозять їм додому. «Також у місті Ньюарку мешкає багато бідних людей. При римо-католицькій парафії у центрі міста існує “кухня для бідних” (soup kitchen) яка щоденно видає близько 800 обідів. Оскільки великий відсоток населення міста становлять афроамериканці, тому більшість – темношкірі. Ми вважаємо, що всі люди є дітьми Божими і потребують милосердя, тому від 2008 року ми також привозимо їжу в цю їдальню і підтримуємо їх фінансово», – розповідає пані Ксеня.

Парафія Ньюарка активно допомагає і Україні. Здійснює це через мирян УГКЦ, монахинь, священиків та єпископів, до яких мають довіру.

«У нашій співпраці з людьми в Україні ми зрозуміли, що не достатньо мати бажання допомогти, – треба розуміти людей, яким хочеш допомогти. Треба їх вислухати, щоб зрозуміти, яка в них потреба», – зазначила вона.

«Ми дізналися, – продовжила доповідач, – що в Україні багато людей потребують одягу та взуття. І за шість років ми вислали приблизно 600 пачок по 20 кілограм зі взуттям. З часом до нас дійшла вістка, що в Україні є велика потреба в інвалідних візках. Одного разу до нас прийшов один парафіянин і сказав, що він купить 100 нових інвалідних візків, але за умови, що люди нашої громади за кожний його візок куплять ще один. Він послужив чудовим прикладом і люди сильно його підтримали. На сьогодні ми вислали в Україну 450 інвалідних візків та сотні ходунків і портативних туалетів».

При цьому, за її словами, вони вивчили важливу річ – весь час подавати для людей нову ідею, щоб не втрачали запалу.

«Далі ми розпочали нову акцію – купували годинники для незрячих. Громада закупила і за допомогою о. Романа Сиротича – директора «Карітас Київ» – роздала приблизно сім тисяч годинників», – сказала вона.

Війна на Сході України дала новий поштовх для благодійності парафіян у Ньюарку. «Коли до нас звернулися волонтери, тільки за кілька місяців ми закупили приблизно сімсот джгутів і кровоспинних засобів для військових (на суму приблизно 16 тисяч доларів США), які переслали в Україну. Щороку перед святом Миколая ми посилаємо подарунки дітям ув’язнених матерів і потребуючим дітям в Україні. Часто надсилаємо памперси для дітей-інвалідів і людей похилого віку», – зазначила Ксеня Гапій.

Пані Ксеня розповіла, що у США є традиція замість квітів на могилу давати гроші на благодійні цілі. «Із таких збірок ми часто отримуємо щедрі грошові пожертви. З таких пожертв одного літа ми оплатили літній табір для дітей вулиці міста Києва, допомогли голодним в Америці, бездомним Києва, центру "Назарет" у Дрогобичі, де лікуються залежні від алкоголю, допомогли товариству "Богдан" біля міста Чернівці, до якого належать 300 дітей неповносправних та з фізичними вадами, лікарням на Сході України, що лікують поранених воїнів, підтримали благодійні проекти при церкві Неустанної Помочі в Івано-Франківську. Усі ці вищеперелічені добрі справи ми змогли зробити завдяки пожертвам, які отримали після похоронів», – розповіла українська американка.

Також, як вважає вона, гарний спосіб заробити гроші на благодійні справи, – це організовувати сніданки в церковній залі після богослужінь.

«Цей рік є Роком милосердя. Ми поставили собі мету подарувати по десять американських доларів 2 016 потребуючим особам в Україні. Ще до кінця року далеко, але ми вже зібрали потрібну суму… Ми знаємо, що ці кошти не вирішать нікому фінансові проблеми, однак ця одноразова допомога приносить хоч маленьке полегшення, а найважливіше – морально підтримує людей, показує, що про них хтось пам’ятає і турбується.

Пані Ксеня розповіла, що волонтери в парафії є дуже різного віку. Це учні, молодь, дорослі і навіть такі, як її 94-річна мама, яка в’яже шапочки для потребуючих дітей в Україні. На сьогодні вона сплела аж 3 678 шапок…

«Не кожен із нас може дарувати потребуючим інвалідні візки та інші дорогі необхідні речі, але всі ми можемо в якийсь спосіб пригорнути потребуючу людину, бо моральну підтримку може дати кожна людина. Усі ми мусимо служити не словом, а прикладом милосердя», – вважає пані Ксеня.

Департамент інформації УГКЦ