У XVI-XVIII ст. саме монашество провело Церкву через політичні, суспільні та релігійні проблеми

Церква без монашества втрачає один зі своїх невід’ємних елементів і перестає бути правдивим знаком Царства Небесного на землі. Таку думку висловив диякон Богдан П’єтночко у своїй доповіді «Монашество в історії і традиції УГКЦ» на Патріаршому Соборі в Бразилії. Поряд з відновленням єдності між Київською митрополією та Апостольським престолом постало питання піднесення релігійної свідомості вірних, розвитку проповідництва і катихизації вірних. На думку диякона П’єтночка, саме це спонукало унійного митрополита Веніамина Рутського відновити дисципліну монашого життя. «Це був перший момент, коли програмно поставлено тезу: сильна Церква – це сильне монашество», – підкреслив диякон. «Митрополит Рутський від початку бачив потребу, щоби монахи здобували високе богословсько-філософічне знання, – зауважив диякон П’єтночко. − Вчитися самому, щоб могти вчити інших – це основна ідея рeформ, які він запровадив в межах Василіанського чину. Ченці мали бути освіченими, щоб передавати світло знання мирянам, а також єпархіальному духовенству при допомозі ведення духовних семінарій». На думку диякона, «високий рівень вишколу серед монахів був пов’язаний із практичними вимогами, в яких перебувала наша Церква. Оскільки тогочасна українська молодь не мала іншого виходу, вона звичайно вчилася в школах, які засновувала Римо-Католицька Церква. Майже завжди це було першим кроком до прийняття латинського обряду та польської національності. Збереження національної та обрядової ідентичності було в тому плані свідомою і важливою справою». Диякон також підкреслив, що «василіанські ченці були першими істориками нашої Церкви, в першу чергу творячи численний документальний матеріал про події свого часу. Вони були знавцями позацерковних наук: викладали астрономію у Вільні, написали підручник з арифметики. Серед них були автор першого географічного лексикону польською мовою і автор, мабуть, першої польської граматики англійської мови». Як ми повідомляли, з 31 серпня до 4 вересня в Прудентополі (Бразилія) проходить Патріарший Собор про богопосвячене життя в УГКЦ. На соборові наради прибули єпископи, священики, монахи та миряни УГКЦ з тридцяти архиєпархій, єпархій та церковних осередків в Америці, Європі, Азії та Австралії. Завданням Собору є створити необхідні умови для розвитку покликань до богопосвяченого життя та здійснення послаництва в церкві та суспільстві.  

Департамент інформації УГКЦ