Учасники професійного курсу з місійного служіння щодня зустрічаються з людьми, які мають досвід місійного життя

Як ми повідомляли раніше, з 27 червня до 2 липня у Львівській духовній семінарії Пасторально-місійний відділ УГКЦ вперше проводить професійний курс з місійного служіння. У ньому беруть участь 73 семінаристи останніх двох курсів навчання з десяти єпархій та екзархів УГКЦ в Україні. Програма курсу побудована так, що щодня, зранку, семінаристи слухають лекції, а по обіді мають унікальну нагоду зустрічей із священиками, представниками монаших спільнот, мирянами, які мають досвід місійного служіння. «Літургії призначали в обідній час, коли люди мали вільні години, – розповідав семінаристам ієрм. Онуфрій Кіндратишин. – Доводилось долати великі відстані (500 км), доїжджати на велосипедах, бо міста на вихідні часто перекриті. В Італії у неділю автобуси майже не їздять (лише вранці, чи ввечері)». Отець Онуфрій також окреслив потреби, які мають люди. «Вірні хочуть слухати довгі проповіді, бо це їх підтримує весь тиждень. Після Літургії ми провадили розмови у формі запитань-відповідей. Залучали дітей до прислуги у храмі, щоб вони почувалися українцями, вивчали з ними релігійні, українські пісні, колядки, проводили конкурси», – повідомив священик. Про досвід місійного служіння з учасниками семінару поділився також ієрм. Орест Козак, іконограф, який служив на місіях у Греції. Він, зокрема, зупинився на історичному моменті, підході до віри, особистісному спілкуванні з людьми та труднощах, які виникають у священичому служінні. «Греція – це країна першої міграції, – говорить о. Орест. − Вона була першою, куди наші люди мали можливість виїхати. Там міграція була більш сталою. Люди не лише працювали, а й оселялися». Розповів священик і про те, якими він побачив наших заробітчан: «Це люди, котрі не гребуть лопатами гроші, а дуже важко працюють. Їм треба дати можливість відчути, що вони потрібні». «Ми жили в Беневенто, біля Неаполя. Священик приїжджав один раз на місяць, у четвер. Ночі були безсонними, бо десь о 3-й годині прокидаєшся, береш молитовник і молишся, знаєш, що дітей залишив на Бога», – розповіла семінаристам про своє заробітчанське життя п. Оксана Пронюк. У своєму слові вона наголосила на важливості зусиль УГКЦ у служінні мігрантам: «Церква – це те, без чого не можемо вижити. Це наш порятунок. Церква, попри духовність і молитовність, - це, передусім, дія, праця. У храмі ми хотіли молитися, співати українську пісню, хотіли допомогти людині. Наші рідні не розуміли, чому ми фотографуємо Літургії, а це було для нас згадкою про Україну». Звернувшись до семінаристів, жінка висловила очікування, які має кожна людина за кордоном щодо священика. «Якщо хтось буде на місіях, то хочу сказати, що ми багато вимагаємо від вас, ми хочемо, щоб ви були лідерами, опікунами у найважчих обставинах. Ніхто так не слухає слово священика, як ми. Сказане вами слово ми, працюючи, обдумуємо увесь тиждень. Ми чекаємо вас, чекаємо на ваше слово з серця. На ваших плечах велика місія: повернути людей додому, не вживаючи слово «повертайся»», – пояснила п. Пронюк. А на завершення побажала: «Будьте відважними і не бійтеся іти».  

Департамент інформації УГКЦ