Українські капелани спільно з польськими пройшли дні духовної обнови і навчання

П'ятниця, 20 жовтня 2017, 17:20

15-19 жовтня 2017 року священики Української Греко-Католицької Церкви брали участь у реколекціях і спеціалізованому навчанні В'язничного душпастирства Республіки Польща. Традиційна жовтнева конференція капеланів проводилася в Навчальному центрі в’язничної служби в Попово (під Варшавою). Реколекційні науки Єпископа-помічника Ґданської архидієцезії Збігнєва Зелінського перепліталися з фаховими лекціями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

На запрошення головного капелана Римо-Католицької Церкви в Польщі отця доктора Яна Дезідеріуша Пола в цьому заході взяли участь три капелани пенітенціарного душпастирства УГКЦ з різних єпархій: о. Юрій Стронянський, о. Олексій Куйбіда, піддиякон Олег Нестор. Українські капелани пережили атмосферу братерської зустрічі понад 150 польських в'язничних душпастирів та обмінятися досвідом служіння.

Єпископ-реколектант сам був в'язничним капеланом. В основі його духовної науки були роздуми над богословськими і антропологічними аспектами людської гідності, відновлення самоідентичності віруючої людини. «Зусилля душпастиря однаково цінні як для засуджених, так і для персоналу, - зазначив реколектант. - Вони значною мірою спричиняють припинення антагонізмів, злагіднюють негативні наслідки ізоляції й полегшують перехід після ув'язнення до життя в суспільстві».

Поряд із конференціями та реколекційними науками відбувалися тренінгові навчання, робота в групах на тему безпеки служіння, розвитку програм суспільної інтеграції колишніх в’язнів, залучення парафіяльних спільнот до праці реінтеграції. Також пройшла зустріч із керівництвом Центрального управління В’язничної служби.

На конференції генеральний директор В'язничної служби генерал Яцек Кітлінський висловив вдячність і визнання капеланам: «У служінні Богові в найпрекраснішому ділі, яким є спасіння душ, особливою місією і завданням для священика є надзвичайно важке і вимогливе тюремне служіння. За в’язничними мурами, серед осіб упалих і загублених, досі сліпих до добра і краси, сповнених сумнівів, не просто принести надію, підіймати вітрила віри. Марно очікувати швидкого задоволення, подяки і визнання. Тут сприймаються тільки щирі наміри і відкрите серце, терпеливість і наполегливість».

Польський досвід в'язничного капеланства є дуже близьким Україні, яка переживає реформування пенітенціарної системи. Участь у конференції польських капеланів надихає й дає можливість пошуку найбільш ефективних моделей капеланського служіння.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ