«Ставлення до себе, до ближнього і до Бога – три найважливіші стосунки, які нам слід переглянути», – Глава УГКЦ у неділю Митаря і фарисея

«Крок за кроком наближаємося до часу Великого посту, часу оздоровлення і лікування. Великий піст – це час, коли Господь Бог дає нам шанс пізнати свої духовні немочі та рани, а відтак дає ліки, щоб їх оздоровити», – зазначив на початку проповіді Предстоятель УГКЦ.

За словами Блаженнішого Святослава, час Великого посту – це період, коли ми покликані перевірити три найважливіші стосунки, у яких живе кожна людина (незалежно від того, практикує вона якусь релігію чи ні), а саме: ставлення до себе, до ближнього і до Бога. Християни, як зауважив проповідник, аби зрозуміти стан своїх стосунків, чинять три великопісних практики: молитву, піст і милостиню.

Глава Церкви пояснив, що в молитві ми можемо перевірити, у якому стані перебувають наші стосунки з Богом. Бо молитва – це найважливіший його показник. Наше спілкування з Богом свідчить про наше ставлення до Нього. Другий напрямок – ставлення до самого себе – ми перевіряємо й оздоровлюємо через піст. Якщо ми правильно постимо і правильно сприймаємо самі себе, відповідно, ми тоді правильно себе дисциплінуємо. А якість наших стосунків з ближнім, як пояснив Блаженніший Святослав, ми можемо до кінця зрозуміти тоді, коли чинимо діла милосердя.

Євангеліє в неділю Митаря і фарисея, як зауважив проповідник, ставить нам перед очі найважливіше – молитву.

«По-перше, у цій притчі Бог себе об’являє як той, що є Істиною щодо людини і щодо її духовного життя. По-друге, уся людська святість не має жодної вартості, якщо вона не є віддзеркаленням святості самого Бога. Третя річ – цю історію Христос розповідає з точки зору Бога, адже ніхто, крім Нього, не знав, хто був у храмі, і як молився фарисей чи митар», – пояснив Блаженніший.

У постатях митаря і фарисея, каже Глава Церкви, маємо приклад двох видів молитви і двох видів усвідомлення самого себе і свого ближнього. «З одного боку, фарисей робить добро, виконуючи Закон. Проте він не знає, ким є насправді, хоч думає, що є праведним і чекає від Бога визнання своєї праведності. У нього нема милосердя до ближнього. З усього переліку заслуг фарисея ми не бачимо діл милосердя для ближнього. У нього є тільки діла, яких вимагає Закон», – зазначив проповідник.

«З іншого боку, маємо митаря, який бачить свою гріховність і кається. Цікаво, що саме постава митаря, який кається сьогодні, ставиться нам у притчі як взірець для наслідування, – пояснив Отець і Глава УГКЦ, додавши: – Цей митар, який у храмі стоїть ззаду, не шукає оправдання перед Богом. Він розуміє, що не має чим Богові похвалитися. Митар не очікує якогось визнання своїх заслуг. Він просить милосердя, Божої милостині, кажучи: "Боже, милостивий будь мені, грішному". Ця фраза є взірцем справжньої молитви».

«Сьогоднішня культура піару часто подає фальшивий образ про нас. Ми хочемо, щоб люди нас не бачили такими, якими ми є насправді. Ми начебто носимо на обличчі маску, яка приховує нашу грішну гримасу. Іноді ми виставляємо себе такими перед Господом Богом. Ми часто в молитву приносимо свій фальшивий образ. Господь Бог бачить наше серце. Тому, як каже апостол Яків, "Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать". Гординя – це нездатність людини сприйняти Божу любов. Натомість покора  – здатність людини знати правду про себе і сприйняти Боже милосердя», – наголосив Блаженніший Святослав.

На завершення Глава УГКЦ додав, що вивищувати нас – це не наша справа. Ми не повинні вивищуватися перед Богом, ближнім чи собою. Стояти в правді перед Богом, перед собою і в любові стосовно іншого – це той момент, коли Бог дасть нам своє вивищення, своє милосердя й оправдання.

Департамент інформації УГКЦ,
фото з архіву