У Дрогобичі священики та миряни міркували, як сприяти тому, щоб парафія «дихала життям»

На початку розмови о. Василь Білаш, голова Комісії УГКЦ у справах мирян,  запропонував учасникам зустрічі згадати свою першу зустріч з Богом, своє навернення, той голос Божий, який кожен чув у своїй душі, «допоки не очорнив  її брудом гріха». Досвідом свого навернення, своєї віри священики і миряни ділилися під час роботи в групах: у більшості родина – батьки, бабусі – були тими, хто відкривав їм у дитячі роки Бога.

На зустрічі звучали різні думки щодо стосунків "священик-мирянин". Ішлося про те, що священик нерідко боїться довірити мирянину якусь відповідальність, тому останні не відчувають своєї потрібності Церкві. Гарною відповіддю на цю проблему був перегляд фрагменту фільму «Знедолені» за романом Віктора Гюго. У цьому фільмі показано конкретний прояв любові єпископа до крадія, котрого перший впустив до хати, а той пограбував і побив його. Любов перевершила справедливість – звільнила останнього від злоби.

Про діяльність спільнот і рухів, свій досвід служіння в підпіллі та місійної діяльності в Італії з мирянами поділився ієрм. Василь Іванів (ЧНІ). Він, зокрема, наголосив на важливості життя кожного руху та спільноти на Слові Божому. «Коли люди не читають Святого Письма – гинуть», – переконаний проповідник. Він зосередив увагу на тому, що спільноти є дуже потрібними як Церкві, так і кожній людині, бо це взаємна підтримка. На завершення, о. Василь Білаш коротко розповів про історію мирянських рухів, їх виникнення та розвиток, зокрема в Україні. Представив діяльність Комісії у справах мирян, як структури Церкви, метою якої є активізація мирянського служіння в парафії та структурування мирянської діяльності в єпархіях. Він наголосив на пророчій, священичій і царській місії мирянина в Церкві та світі.

Наприкінці зустрічі священики та миряни  внесли свої пропозиції щодо «оживлення» парафії та її діяльності. Зокрема, побажанням духовенства було організувати семінари для священиків і розповісти про конкретні практичні кроки роботи з людьми. З боку мирян прозвучала пропозиція, щоб священики спробували запропонувати мирянам дещо неформальний спосіб спілкування, наприклад, спільні виїзди на природу, ватру, ділення досвідом своєї віри, спільну роботу тощо. Це створило б атмосферу більшої довіри, відчуття потрібності одне одному, подружило б священиків і мирян.

Департамент інформації УГКЦ