У Римі молитовно вшанували пам’ять довголітнього ректора собору Святої Софії з нагоди століття від дня його народження

Цього року, 15 листопада 2021 року, виповнюється столітній ювілей від дня його народження, тому з цієї нагоди в прокатедральному соборі Святої Софії в Римі (в якому він із 2006-го року був ректором) духовенство та прихожани молитовно вшанували пам’ять священника.

Так, у неділю, 14 листопада, після Божественної Літургії відбулася панахида за участю священників і вірних у крипті собору, яку очолив о. Дмитро Кудін, віцеректор собору. А в сам день столітнього ювілею пароха, який так багато зробив для українців-заробітчан, молитовно вшанували студенти та мешканці будинку товариства «Свята Софія» в Римі та сестри Чину святого Василія Великого, молячись Заупокійну Божественну Літургію в соборі й панахиду в крипті, де й похований душпастир. Під час проповідницького слова о. Дмитро Кудін розповів свідчення с. Луїзи Цюпи, ССНДМ, голови Катехитичного відділу Апостольського екзархату УГКЦ в Італії, засновниці й директорки Катехитично-педагогічного інституту УКУ з 1997-го року. Коли в 1991-му вона збиралася їхати в Україну і провадити катехизацію, о. Іван її підтримав і сказав, що це його мрія. «Отець тоді сказав черниці: якщо немає катехизації в парафії, то вона є мертвою. Для мене він є прикладом доброго священника, служителя Слова для Бога і людей», - сказав о. Дмитро.

«Отець Іван зустрів свою смерть дуже відважно в повній свідомості в оточенні тих, хто вірно служив і був із ним в усіх його немічах. Він був людиною великодушною, “військовий чоловік”, як він про себе говорив. Так само відважно він відійшов на зустріч до воскреслого Христа», - розповів о. Марко Семеген, ректор прокатедрального собору Святої Софії, голова релігійного товариства «Свята Софія».

Сестра Іларія Іванюк, ЧСВВ, теж поділилися спогадами про отця: «Наша спільнота дуже добре знала о. Івана. Знаєте, він був завжди такий веселий; це була інтелігентна людина високого духу. А ще священник був надзвичайно мудрим і ми, сестри, завжди дивувалися, скільки він знав різної інформації і як радо нею ділився із нами. Коли він від’їжджав влітку до Лондону, то звідти нам надсилав різні привітання у відкритках, часто жартівливого характеру. Нас, сестер, він дуже підтримував». Прихожани собору його дуже любили, адже він приділяв їм свій час. «Щонеділі, по обіді, о. Іван проводив час в колі мігрантів і журився тим, що наші люди змушені працювати на чужині», - пригадує сестра василіанка.

Пресслужба релігійного товариства «Свята Софія»