«Ваші сльози – це наші сльози»: митрополит Василій Семенюк провідав вимушено переселених осіб, які проживають у Зарваниці

«Ваш біль – це наш біль, ваші сльози – це наші сльози, – наголосив архиєрей. – Тому ми зі щирим серцем хочемо надати вам все необхідне, щоб ви почувалися в спокої і комфорті. Звісно, ми не замінимо ваших домівок, тому, як закінчиться війна, ми спільними силами будемо розбудовувати Харків, Маріуполь, Київ і всі постраждалі міста та села». Владика просив, щоб, перебуваючи в чудотворному місці, усі щоденно молилися та набралися благодаті, яка тут присутня. Уділивши благословення, митрополит кожному роздав іконки Зарваницької Матері Божої.

Станом на сьогодні Зарваниця прийняла понад 160 осіб, які прибули з територій, де посилено ведуться бойові дії.

Цього дня владика очолив Божественну Літургію ву Зарваниці. Архиєпископ спільно із місцевим духовенством здійснив усильне моління за український народ та його перемогу у війні. Відтак на колінах молився вервицю перед іконою Матері Божої Зарваницької та здійснив Чин освячення води.

«Ми чуємо в Євангелії про велику кількість народу, які йдуть за Ісусом і слухають його науки, але між тим численним натовпом народу ми бачимо хворого паралітика, – наголосив у своїй проповіді архиєрей. – Він був прикутий до ліжка і не міг сам йти. Образ цього хворого є символом кожного з нас, коли ми входимо в стан гріха і стаємо нездатними побачитися з Христом...

Христос бажає донести нам, що неміч тіла часто пов’язана з неміччю людської душі. Тому спершу очищує душу паралітика і дарує зцілення тілесної недуги. Тому будьмо уважні до стану нашої душі, не живімо в гріхах, а при кожному упадку швидко вставаймо, щоб очиститися від того тягаря гріха, та звернімо свій погляд на Ісуса. У погляді Христа ми побачимо погляд Бога, який дивиться на нас. Чи не плаче Він разом із нами? Чи не терпить разом із нами? Чи не сумує з нами у цей період важких випробувань? Бо Він знає, що наше життя – це долина сліз. Хто, як не Ісус, знає важкість терпіння, бо Він сам перетерпів за нас муки на хресті».

У роздумах над євангельським читанням другої неділі Великого посту владика сказав, що для оздоровлення хворого та його зустрічі з Христом потрібні були приятелі, які своїми зусиллями принесли його до Ісуса. «Можливо, саме ми є тими приятелями, які сьогодні повинні принести ближнього, що нездужає духовно чи тілесно, до нашого Спасителя. Допоможімо добрим словом, молитвою, порадою, милостинею, заохотою чи добрим прикладом. Можливо, наша допомога врятує комусь життя. Допоможімо нашим близьким отримати ту ласку зустрічі з Христом. Дозвольте Богові діяти через нас, станьмо знаряддям Божої любові для тих, хто є поряд із нами. Звернімо наш погляд на тих, хто поклав життя за своїх ближніх, молімося за їх блаженний упокій. Молімося за тих, хто далі стоїть на варті нашого спокійного сну, щоб Господь беріг їх живими. Станьмо тими, хто сьогодні несе поранених до укриттів, ризикуючи своїм життям. Станьмо тими, хто подає руку допомоги нашим рідним братам зі сходу України. І приведімо їх до нашої духовної родини, до нашого храму. Огорнімо їх любов’ю, якою любить нас Бог. Запам’ятаймо, що горе нашого брата є нашим горем».

Пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії