АКТУАЛЬНО

«Вифлиємська гостина»: в УКУ вчергове провели Святвечір для потребуючих

Четвер, 09 січня 2020, 14:42
«Вифлиємській гостина» – це багатолітній благодійний проєкт, який організовують працівники та студенти УКУ. Цьогоріч цей проєкт святкує 25 років існування. Дванадцять років він називається «Вифлиємська гостина». Зазвичай кожного року вечерю організовують для понад дев’ятисот малозабезпечених, потребуючих та одиноких мешканців міста Львова.

Кожного року волонтери проєкту приймають близько двохсот осіб у стінах Філософсько-богословського факультету УКУ, вирушають з наїдками до обласної клінічної психіатричної лікарні, виправної колонії №30, пацієнтів паліативного відділення шпиталю імені митрополита Андрія Шептицького, а також долучаються до організації Святвечора в будинку престарілих у місті Рогатині. Ідея Святвечора походить із часів митрополита Андрея, який започаткував традицію благодійних вечорів у Львівській богословській академії.

«Протягом останніх одинадцяти років я був волонтером та організатором благодійного Святвечора в УКУ. Програма святкувань із року в рік виглядає дуже подібно. Ми починаємо наш захід зі спільної коляди та вертепу. Відтак маємо святкове богослужіння, після якого й відбувається сама вечеря. Під час події наші гості та волонтери мають нагоду приступити до Таїнства Покаяння (сповіді), адже для нас важливо не лише подбати про матеріальну сторону (їжу та напої), але допомогти людині духовно підготуватися і пережити народження Божого Сина. Взагалі час Святвечора особливий, бо у служінні іншим ми самі вчимося відкривати свої серця і впускати до них Новонародженого, – розповів один з організаторів вечора Назарій Петрів, – під  час підготовки до заходу залучаємо чимало волонтерів, які спільно працюють протягом двох днів і стають справжньою родиною, в якій переживаємо радісні та сумні моменти. Наприклад, цьогоріч серед волонтерів було три жінки, які в різний час пережили спільне горе – загибель дітей. Одна з них поборола рак і виховує десятилітню внучку. Сьогодні вона сказала кілька слів, які закарбувалися в пам’яті: «Господи, я піду, куди мене покличеш, знай, що двері мого дому відкриті для ближнього в потребі». Інша особа-волонтер п’ять місяців тому поховала сина, а сьогодні прийшла в УКУ, щоб послужити незнайомцям і принести в їхнє життя краплинку радості. Такі люди та їхні історії, якими вони діляться  напередодні Різдва, є  найбільшим підтвердженням того, що  Бог – з нами, а сам проєкт – це Його спосіб обійняти, потішити, а можливо, навіть зцілити чиєсь зранене серце».

 Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами https://ucu.edu.ua


ПУБЛІКАЦІЇ

Отець Микола Бичок: «Хоч би де я був, завжди зустрічав святих людей»15 січня

15 січня стало відомо, що Римський Архиєрей підтвердив вибір Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і номінував отця...

МЕДІА
Prev Next