Викладачі УКУ провели сертифікатну програму в Казахстані

Нагадаємо, що цю сертифікатну програму розпочала кафедра богослов’я УКУ в 2014 році з ініціативи о. Василя Говери, Апостольського делегата для греко-католиків у Казахстані та Середній Азії, щоб допомогти душпастирям знаходити відповіді на різноманітні виклики, з якими вони зустрічаються у своєму духовному та пастирському служінні.

Це стосується питань місіології та душпастирювання, біблійної катехизи, канонічного права, морального богослов’я та біоетики, віровчення Церкви та духовного життя, інтерпретації суспільних проблем та християнських відповідей на них. Формат програми максимально діалогічний і дискусійний. Це добра нагода для обговорення викликів і трудностей місії в Казастані, не просто оновити знання з богослов’я, а, в першу чергу, знайти спосіб спроектувати ці знання на вирішення конкретних пасторальних завдань у своєму парафіяльному контексті.

«Звичайно, курс дуже короткий, − зауважує отець Василь Говера, − але ми просимо викладачів, щоб це не були суто теоретичні виклади, але висвітлювалися речі, які допоможуть священикам у їх праці на парафіях. Нас цікавить практичне застосування певних дисциплін.»   

Варто згадати, що цьогоріч відзначаємо 70-ті роковини депортації українців у Казахстан. З цієї нагоди в Караганді встановили пам’ятний хрест. Проте історія українства в Казахстані сягає ще XVII ст. Після розпаду Радянського союзу тут мешкало більше мільйона українців, і навіть тепер – біля 300 тисяч. Сьогодні УГКЦ в Казахстані продовжує свою діяльність і в якійсь мірі ця діяльність є місіонерською. Сьогодні тут зареєстровано десять громад, які обслуговують сім священиків. Хоча з іншого боку, лише сім священиків на цілий Казахстан, розмірами втричі більший, ніж Україна, і з населенням 17 мільйонів – це мізер. А щоб організувати інші громади, також потрібно нових священиків, які б духовно опікувалися чисельними українцями. Ще один аспект – переважно мусульманське середовище, де є 30 відсотків християн, лиш одну соту складають греко-католики. Тому, серед українців у Казахстані присутня асиміляція, яку підсилюють як релігійні та національні утиски, складні економічні умови.

Викладачів, які побували в Казахстані, вразила жертовна праця місцевих священиків, зважаючи на складні умови.  Фактично, крім Караганди й Астани, наші спільноти не мають власних церков, а служать або в римо-католицьких храмах, або на квартирах. Причому в греко-католицьких спільнот немає якихсь глобальних перспектив, а в найкращих випадках йдеться про те, щоб створити скажімо, катехитичний клас. 

Завідувач кафедри літургійних наук отець Василь Рудейко наголосив на  важливості тих невеликих речей, які ми можемо для них робити як університет і як Церква, пам’ятаючи про потреби греко-католиків Казахстану.

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами www.ucu.edu.ua