Владика Богдан Данило на Всецерковному форумі доповів про актуальне становище греко-католицької родини

Доповідь владики Богдана Данила охопила три аспекти актуального становища греко-католицької родини серед викликів сьогодення.

Перша теза «Плюси і мінуси домашньої церкви» спрямовувалася на роль сім'ї «як основи церковної спільноти та важливого елементу розбудови місцевої парафії». Батьки мають даний Богом обов’язок і право виховувати своїх дітей згідно з Божим законом, а парафії, школи та духовенство допомагають батькам у вихованні та навчанні дітей. «Дім – це місце, де діти вперше дізнаються про Бога через любов і приклад своїх батьків».

Пандемія Covid-19 змінила саме розуміння понять парафіяльної спільноти і домашньої церкви: «Неможливість живої участі в літургійних богослужіннях та Святих Таїнствах допомогла багатьом сім’ям більше цінувати парафіяльні храми, ніж будь-коли раніше». Сьогодні найважливішим кроком, який пропонує Церква, є участь сім’ї в храмових богослужіннях, «що є незамінним досвідом, який дає тривалі духовні плоди… Відвідування церкви виховує в дитини переконання в тому, що віра – це те, що варто цінувати, що вона є пріоритетом». Молитву храму домашня церква може доповнювати регулярною спільною молитвою, читанням Святого Письма, дотриманням церковного літургійного календаря, облаштуванням місцем молитви у своєму домі тощо.

Друга частина доповіді «Життя вірою в онлайн-форматі» зосередилася на аналізі нових способів молитви в карантинних умовах обмеження зібрань: «Церква активно почала супроводжувати вірних та їхні сім’ї, забезпечуючи трансляції богослужінь в онлайн-форматі». Участь у богослужіннях онлайн, релігійні програми і проєкти стали новими засобами творення молитовної спільноти. Втім Церква зіткнулася із новим викликом: «Одним із непередбачених наслідків такої швидкої потреби забезпечувати трансляції богослужінь в онлайн-форматі було те, що іноді сім'ї не були відповідним чином підготовлені чи не поінформовані щодо належної участі в онлайн-богослужіннях». З часом участь вірних в онлайн-богослужіннях часто стає більш спогляданням, ніж повною активною участю. Тож домашня церква покликана зберігати розуміння живої молитви та бути осередком своєї парафії: «Християнський дім має бути мікрокосмом усієї Церкви. Літургійне та сакраментальне життя парафіяльної спільноти відображається в сім’ї».

Третя частина доповіді під назвою «Міграційні процеси в рамках закритих фізичних кордонів і відкритої віртуальної дійсності» була присвячена викликам міграційних процесів та ролі Церкви у них. Головні проблеми: зменшення сільських парафій через переїзд молоді до міст; масова міграція за кордон у пошуках кращого економічного становища – як переселення сімей на постійне проживання, так і розділення сімей та явище соціального сирітства.

«Усі ці міграційні рухи створюють, з одного боку, можливість для Церкви служити новим мігрантам у місцях їхнього поселення, але водночас стають своєрідними викликами для Церкви в Україні, яка постає перед непростим питанням: як послужити сім’ям у таких обставинах?» Церква намагається супроводжувати родини в їх нових місцях поселення: організовані структури Церкви приймають мігрантів та іммігрантів; за їхньої відсутності Пасторально-міграційний відділ координує та підтримує місцеві спільноти, надаючи священників, створюючи нові парафії та надаючи допомогу.

Секретаріат VII сесії Патріаршого Собору