Владика Богдан Дзюрах: «Сьогодні Господь кличе нас свідомо вибрати Його дорогу — служіння і милосердної любові»

Це зауважив владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, під час проповіді у П’яту неділю Великого посту.

Владика Богдан пояснив, що хтось фізично може бути дуже близько Господа і водночас духовно віддалятися від Нього. «То ж покаяння і навернення, до якого ми покликані у цей великопісний час, не залежить від місця нашого фізичного перебування і не вимірюється кількістю «вдарених» поклонів чи втраченими кілограмами зайвої ваги. Показником справжності нашого навернення, а тим самим і нашого християнства, є рівень нашого уподібнення, нашої ідентифікації з Христом: з Його думками, намірами, словами і ділами», - сказав архиєрей.

За його словами, діалог апостолів Якова та Івана з Ісусом  виявив, наскільки вони на той час були ще далекими від Нього. Пригляньмося ближче до цього діалогу, - заохочує владика Богдан,- можливо, під впливом видіння Преображення Яків та Іван прохають Ісуса не просто почесних «стоячих» місць у Його присутності, вони вже хочуть сидіти по Його правиці і лівиці, як сидить суддя, довершуючи повновладдя над іншими людьми.

Бачимо у Євангелії, що Христос, вислухавши їх, прикликає їх до себе, позаяк бачив між ними духовну безодню. «Тож Ісус знову «кличе їх до себе», щоб відкрити їхні очі, а ще більше — відкрити їхнє серце на щось дуже важливе, щось, що є суттю їхнього покликання. Він каже їм остерігатися світського духу, де панують амбіції і заздрість, хитрість і підступ, кар’єризм і властолюбство. Ісус підкреслює: «Між вами так нехай не буде», - наголосив єпископ.

Секретар Синоду Єпископів зауважив, що ідеалом для християнина є не просто бути з Ісусом, чи навіть — бути дуже близько Нього. Ідеалом є дозволити Ісусові замешкати в нас і перемінити нас у Нього, оскільки «на дорозі до Божої слави неодмінно слід пройти етап «розп’яття», мучеництва, власної Голгофи. Іншого шляху немає. Інша дорога — це не та дорога, якою ішов Христос Спаситель і яка єдина провадить до справжньої величі та слави».

Сьогодні бачимо, «як Господь кличе нас свідомо вибрати Його дорогу — служіння милосердної любові, і йти за Ним аж до кінця, щоб там, де світ бачить лиш поразку, приниження і слабкість, відкрити для себе і для інших джерело надії, сили і життя. У цьому полягає вся сутність і увесь парадокс нашої віри, нашого слідування та нашої близькості до Спасителя. А без цього ми можемо фізично бути дуже близько до Ісуса, проте духовно бути чужими, далекими від Нього», - сказав він.

Також владика Богдан попросив у  світлі нинішнього Євангелія спитати себе: насамперед, наскільки близько я крокую за Христом тепер? Чи відчуваю у своєму серці якусь віддаленість, відчуженість від Нього? У чому це конкретно проявляється?

По-друге, у чому конкретно проявляється в мені гонитва Якова та Івана за «першими місцями»?

По-третє, що у моєму випадку може значити вислів «пити чашу»? До якого вмирання кличе мене Господь на цьому етапі мого духовного життя?

Насамкінець, де і в яких моментах Господь кличе мене стати на дорогу служіння? Як я відгукуюся на цей поклик Божий?

 «Якщо ми усвідомимо свою віддаленість від Господа Ісуса, то це вже буде велика ласка і великий дар! Відтак почуймо голос нашого Спасителя, який і нас сьогодні знову «кличе», запрошує наново усвідомити всю сутність нашого християнського покликання і наново дозволити Йому «охрестити нас», занурити нас в глибини Його Духа, та дозволити, щоб цей Христовий Дух провадив нас впродовж усього нашого земного життя — дорогою служіння і милосердної любові аж до вічної слави у Домі нашого Небесного Отця», - підсумував він.

Департамент інформації УГКЦ