Владика Богдан (Дзюрах) виступив на Спеціальній Асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів Католицької Церкви

У Синоді Єпископів, який проходить у Ватикані від 10 до 27 жовтня 2010 року, lза призначенням Святішого Отця Венедикта ХVІ, бере участь також і Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. У середу 13 жовтня 2010 року владика Богдан виступив під час п'ятої загальної сесії Синоду, а ватиканська газета “L’Osservatore Romano” опублікувала доповіді, які були виголошені того дня, у суботньому випуску, тобто 15 жовтня. Виступ Владики Богдана був зосереджений, зокрема, на формації духівників для семінарій інститутів формації богопосвячених осіб. Він сказав: «Бажаю привернути увагу на особливий аспект душпастирства покликань, тобто на формацію духівників, покликаних розгортати свою місію в семінаріях та інститутах формації богопосвячених осіб. Духівник відіграє вирішальну роль у розпізнанні кожного покликання, має визначену і фундаментальну відповідальність на шляху дозрівання кожного покликання, що, на мою думку, – наголосив владика Богдан, – очевидно, не припиняється з хвилиною ієрейських свячень чи складенням довічних обітів. Тому ставлю запитання: наскільки ми турбуємось формуванням майбутніх духівників для семінарій та для інститутів богопосвяченого життя? Мені здається, – підкреслив він, – що часто цей вибір здійснюється на основі безпосередньої необхідності, спираючись на думку, що вказаний священик досить придатний, бо, як здається, він відзначається добрим особистим духовним життям. Але що зробити з іншими, необхідними і не менш важливими завданнями? Тому дозволю собі рекомендувати всім нам якнайбільшу увагу до цієї цінної та незамінної фігури душпастирства покликань, забезпечуючи особам, які схильні до цього, всі необхідні засоби богослов’я, психології і всього того, що вимагається, гарантуючи спеціалізовані формаційні шляхи. Насамперед, бажаю висловити найглибшу вдячність Латинським Єпископам за братерський прийом, виявлений нашим вірним, за піклування, яке вони виявляють щодо них, але, очевидно, не йдеться тільки про те, щоб лише гарантувати «літургійну сферу» і «зміцнити» – цитую дослівно – зв’язок з вірними Східних католицьких Церков у країнах еміграції», але й про щось важливіше та глибше. Єпархи, виконуючи своє служіння, не можуть обмежуватись тільки цими гарантіями чи, навіть, справжнім «візитом». Запитую: чи може батько обмежити свої природні обов’язки стосовно своїх далеких дітей тільки «візитом»? Відповідь занадто очевидна, щоб її пояснювати. Отже, необхідно відповідально поглибити цю тему батьківства Патріархів та єпархіяльних Єпископів та виявити юридичні та організаційний засоби, що в самозрозумілій співпраці з місцевими Ординаріями, привели б до ефективного виконування їхнього відповідального служіння там, де живуть власні вірні. Звертаюсь до контемплятивних Чинів, пригадуючи їм надзвичайну важливість, настільки, що відчуваю обов’язок цитувати нашого великого Митрополита, Слугу Божого Кир Андрія Шептицького, який, хоч був Василіянином, прагнув встановлення в Україні монахів-студитів, визначаючи їх особливу місію молитви і контемпляції як «легені життя Церкви». Дозволю собіпригадати всім шановним Синодальним Отцям цей особливо цінний дар, щоб ми завжди відчували його вимоги та дбайливо плекали їхню присутність і зріст для добра всіх складових частин наших Церков», – сказав на закінчення свого виступу під час Спеціальної Асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів Католицької Церкви Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Intervento al Sinodo di Ecc.Dzyurakh http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=431967