Владика Василь Івасюк про акцію «Нагодуй голодного»: «Зупиніться перед людською недолею і співчутливо у любові наслідуйте милосердного самарянина»

Насамперед владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, підкреслює той факт, що голод — це наша дійсність, якій ми можемо зарадити. «Масовий голод — соціальне лихо, викликане тривалою нестачею продовольства, воно призводить до масової загибелі населення на території великих регіонів. Тому Блаженніший Святослав скеровує погляд багатої людини до стражденного вбогого Лазаря. Хоча мовчазний крик бідних часто не досягає вух і сердець наших сучасників, проте люблячий Бог рятує бідних і засмученим дає зазнати щастя (пор. Пс. 5, 11.15)».

Зупиніться перед людською недолею…

Окрім того, владика пригадує слова пророка Ісаї, який кричить: «… кайдани несправедливости розбити, (…) пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата свого не ховатись» (Іс. 58, 6–7). Таким чином, проповідник закликає: «Зупиніться перед людською недолею і співчутливо у любові наслідуйте милосердного самарянина. Спаситель зобов’язав апостолів шукати їжу цим знедоленим і співчувати людям у матеріальній нужді. Пам’ятайте слова Ісуса Христа „Жаль мені цих людей!“ (Мт. 15, 32)».

Багата країна бідних людей

За словами архиєрея, «Бог дав нам землю молоком і медом текучу, але більшість населення нашої країни через тривалу недолугу політику можновладців і непослідовність у реформах та зовсім неправильне і бездумне їх виконання, приречені на животіння. Криза в Україні, російська агресія на Сході, пандемія — роблять життя мільйонів українців украй тривожним і важким. Мільйони трудових мігрантів, масове безробіття, соціальна незахищеність — це прояви разючої убогості у „багатій країні бідних людей“, як хтось зауважив з гіркою іронією».

Найгірша з усіх людських бід — голод

Відтак єпарх Коломийський запевнив, що такий стан справ може бути подоланим лише любов’ю та спільними зусиллями. Зокрема, він навів слова святого Василія Великого, який у свій час закликав вірних до великодушності під час тривалої посухи. «Змінити ситуацію на краще, мусимо почати від подолання голоду навколо нас. Голос св. Василія Великого з глибини століть пробуджує сумління людей стосовно тих, які вмирають від голоду: „Хвороба нужденного — голод, який є таким великим стражданням (…). Найгірша з усіх людських бід — голод, і смерть від голоду — тяжча за будь-яку смерть. Інші небезпеки або вістря меча приносять швидку смерть… Але голод є повільним злом, тривалою мукою; смерть, яка причаїлася і заховалася всередині, щомиті загрожує та зволікає“ (Гомілія, виголошена під час голоду та посухи). Далі святий дає свободу своєму обуренню, бачачи байдуже ставлення і гріховну нечутливість оточення до цих нелюдських болів і страждання: „Якого покарання заслуговує той, хто здатен байдужо пройти повз людину з таким виснаженим тілом? Хіба можлива більша жорстокість? Хіба не гідна така людина того, щоб вважати її лютим звіром, визнати злодієм і людиновбивцею? Людину, яка має змогу вилікувати, виправити зло, але добровільно та з причини жадібності відкидає це, варто справедливо осудити разом із убивцями“. Мільйони живуть поруч із нами в тіні цього повільного голодного вмирання, — мовчазні, позбавлені гідності, уваги, співчуття, допомоги і розуміння. Байдужість убиває!» — мовив владика Василь.

«Пам’ятаючи Голодомор — рятуємо людей від голоду сьогодні!»

Також проповідник пригадав гіркий досвід українського народу під час 1932–1933 років. «Українці добре знають що таке голод і голодна смерть на очах збайдужілого та зосередженого на собі світу. Пам’ять про жахи Голодоморів закарбувалася в нашій національній свідомості назавжди. Ця пам’ять накладає на нас відповідальність перед померлими і перед сучасниками, які на очах в усього світу нині приречені на подібні муки і страждання. Наш народ має від Бога особливу місію — вопіющим голосом пробуджувати сумління людства перед повторенням подібних злочинів і взивати до порятунку тих, хто недоїдає та голодує й активними діями усувати лихо голоду з лиця Землі. Це має стати нашою наполегливою дією — держави, громадськості, Церков і кожного жителя України, щоб найкраще дати данину пам’яті мільйонам жертв Голодоморів і преобразити нинішнє людство: „Пам’ятаючи Голодомор — рятуємо людей від голоду сьогодні!“».

Нагадаємо, що 15 листопада 2020 року, у Всесвітній день убогого, в Українській Греко-Католицькій Церкві на заклик Синоду Єпископів УГКЦ та Отця і Глави Блаженнішого Святослава розпочинається безстрокова соціальна акція «Нагодуй голодного». «Ми в Церкві відзначатимемо День убогого. Тому сьогодні закликаю всіх вірних усього світу простягнути руку тим, хто потребує допомоги. Ми зробимо одну конкретну акцію, яка називатиметься „Нагодуй бідного“. Щоб простягнути свою руку до Божої руки, наступної неділі в усіх наших парафіях в усьому світі ми принесемо до храмів харчі, щоб нагодувати вбогих. Будьте певні, ми винесемо з храму більше духовних дарів, ніж принесемо матеріальних», — зазначив Блаженніший Святослав.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ