Владика Йосиф освятив хрест, який встановили християни с. Мехедівка на знак прощення за знесення могили родини Лукашевичів

За словами мешканців с. Махедівка, родина Лукашевичів заслуговує на поважне місце в історії цього села, адже за час свого панування в Мехедівці вони добре ставилися до залежних від них селян та особливо дбали про їх духовний і культурний розвиток. За це вдячні мешканці створили високу могилу покійним цього роду. Над могилою також поставили хрест, який здалеку можна було розгледіти за його золотим відблиском і який говорив усім про віру мехедівчан.

На превеликий жаль, у радянські часи могила та хрест були безжалісно та холодно знесені. Селяни аж до сьогодні відчували за це провину, яка тяжіла на їхніх серцях. Усіма силами мехедівчани старалися вчинити покуту за цей поганий вчинок та спільними зусиллями відновити могилу, над якою знову заблищить золотавий хрест.

Нелегкі часи в нашій державі не дозволяли їм зробити цей вчинок покути. І лише нещодавно, попри всі негаразди, селяни доклали максимальних зусиль та відновили могилу, над якою по-новому заблиснув золотим кольором високий хрест. Місцеві жителі також попросили про освячення цього знаменна в день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

На це дійство місцевий священик Української Греко-Католицької Церкви запросив Єпископа-помічника Київського Йосифа (Міляна). Архиєрей радо прийняв запрошення та завітав до місцевої маленької громади, яка така багата своєю простотою та вірою.

Єпископ освятив Хресне знамення та звернувся до вірних зі Словом Божим: «Від сьогодні на чистому голубому українському небі буде виднітися цей золотий хрест. Тут поєднуються два символи Української Держави – голубе і жовте. Голубе небо і жовта пшениця, яка буде тут рости, нагадуватимуть, що живемо на своїй українській землі».

Ведучи далі, єпископ зазначив: «Історія каже, що українці – добрі люди. Зазвичай ми кажемо про себе, що ми працьовиті, гостинні, щирі, співучі. Це правда! Я думаю, що ці маленькі символи (тримаючи в руках лампадку та цукерку, які хтось приніс до могили), принесені кимось сюди, дуже промовисто говорять про нашу зустріч. Це щось (показує лампадку), що створює натяк на жертву Богові – вогонь, який горить у всі часи. Від початку людства люди приносили Богові жертву через вогонь. Тому в наших храмах запалюємо свічку, платимо якийсь гріш, як символ жертви Богові за наші гріхи, прохання за наше здоров’я і наш добробут. А це щось людське (показує цукерку) – маленький, солодкий цукерок, як жертва тим, які були тут колись поховані».

Після того владика розповів, що те, що йому відомо з історії цього місця, є підставою для вдячності за чуйність цих людей, які посприяли такій події: «Дуже багато цвинтарів в Україні зруйновані, і сьогодні можемо побачити реновацію таких місць. Бо всі - люди! І справді, якщо ми будемо здатні приносити одні одним у жертву цукерку, це створить поміж нами справжнє небо… Бо з цього зачинаються великі, справжні та грандіозні кроки людини одної в ім’я іншої».

На завершення архиєрей сказав, що пишається такими вірними: «Я справді захоплений цим жестом, який ви зробили в Мехедівці. Це свідчить про те, що ви дбаєте про вічне… Шаную вас як гідний, достойний і високодуховний народ, який здобувся на такий крок на цій землі».

Опісля представники громади виступили з коротким словом про історію цього освяченого місця та постановили кожного року в цей день вшановувати пам'ять родини Лукашевичів.

Прес-служба Київської архиєпархії