АКТУАЛЬНО

Владики Богдан Дзюрах та Володимир Груца взяли участь у святкуваннях 125-ліття храму у відпустовому місці Кохавино

Вівторок, 28 травня 2019, 11:51
Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, 26 травня 2019 року завершився відпуст до Кохавинської Богородиці у монастирі св. Герарда отців-редемптористів з нагоди 125-ліття собору Покрову Пресвятої Богородиці. З ним спіслужили владика Володимир Груца, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, протоігумен Чину Найсвятішого Ізбавителя о. Андрій Рак, ігумен Ігор Стельмах, декан Жидачівський о. Василь Юрів, отці-редемтористи, священики деканату та протодиякон Остап Микитчин.

Перед початком Божественної Літургії при вході на монастирське подвір’я владик Богдана та Володимира зустрічали діти та молодь в українських вишиванках, а також настоятель Чину Найсвятішого Ізбавителя о. Андрій Рак. Відтак усі вірні на чолі із духовенством направилися до храму Покрову Пресвятої Богородиці, 125-ту річницю якого урочисто відзначалося у цей день.

«Вітаю вас, дорогі паломники, усі, хто вчора і сьогодні завершив своє паломництво до Кохавинської Богородиці. Ваша проща тривала різний час і ви подолали різну відстань, щоб дійти сюди. Втім, наша проща — це тільки невеличка частинка і невеличка відстань цієї могутньої прощі, яка триває до цього святого місця вже кілька століть поспіль, а особливо після того, як 125 років тому тут постав цей величавий Божий храм. Цією прощею пройшли уже до нас сотні тисяч, а може, і мільйони паломників з різних куточків України і з-поза її меж, — паломники різного віку, чоловіки і жінки, діти, молодь і особи золотого віку, віруючі люди різного соціального походження і конфесійної приналежності. Ворог людського роду і нашого спасіння не раз намагався всілякими способами зупинити це паломництво, а навіть стерти з пам’яті назву цього святого місця. Проте, сила віри дітей Марії виявилася нездоланною. То ж ми сьогодні знову, визволені з-під чужинецького безбожного ярма, прийшли сюди разом з паломниками, які приходили до нас і приходитимуть після нас. Усі тут знаходимо безпеку, спокій, пристановище і благодать, бо усі почуваємося тут дітьми однієї Матері — Пресвятої Богородиці», — розпочав своє слово владика Богдан Дзюрах.

Відтак проповідник наголосив на одному із найближчих для кожного з нас титулів, якими ми величаємо Пресвяту Богородицю — Мати. «Є ще й інший мотив того, що ім’я Мати, що ним ми звертаємося до Богородиці, є для нас, християн, таким дорогим і близьким: Цим іменем звертався до Неї наш Спаситель і Господь Ісус Христос. Можливо, як то часто трапляється з малими діточками, слово „мама“ було першим словом, яке на цьому світі вийшло з уст Ісуса-Немовляти! А відтак наш Спаситель, довершуючи діло нашого відкуплення своєю хресною смертю на Голгофі, віддав свою земну Матір за нашу Матір і Заступницю, коли, дивлячись на свого улюбленого учня Йоана Богослова сказав спершу до своєї Матері: „Жінко, ось син Твій“, а відтак — до Йоана, вказуючи на Марію: „Ось Матір твоя“. „І від тієї хвилі“, — сказано в Євангелії від Івана, — „учень узяв Її до себе“», — зазначив владика Богдан.

«Яке це щастя: звертатися до Богородиці тим самим словом, яке є найрідніше для кожного із нас, словом „Мамо!“. Подібно як Господь Ісус навчив нас у молитві звертатися до Його Отця Небесного словами, якими і Він до Нього кликав: „Отче наш“, так само Він дозволив нам звертатися до Його земної Матері так само, як і Він Її кликав: „Матусю“, „Мамо наша!“», — продовжив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, підкреслюючи материнський аспект опіки Пресвятої Богородиці, якою вона наділяє кожного із нас.

Однак, проповідник також підкреслив, що взяти Богородицю до себе — це не просто побажання, рекомендація, слова, які Христос сказав перед своєю смертю, є Його заповітом для кожного із нас. Отже, ми повинні належно відповісти на це його бажання своїми вчинками. Цього ж ми можемо навчитися з прикладу тих людей, котрі уміли прийняти Богородицю до себе, і про яких розповідає нам Євангеліє.

Наприкінці, владика Богдан Дзюрах підсумував: «Прийняти Богородицю до себе — це заклик до покаяння і навернення, запрошення ходити стежками Божої волі, заповіт любити Бога усім серцем, а ближнього любити так, як полюбив нас сам Ісус Христос. У цьому вся програма і вся повнота нашого християнського покликання і життя. Усі святі, що йшли стежками земного паломництва до Дому Небесного Отця, йшли не самі, а з ними поряд йшла Пречиста Богородиця, яку вони прийняли до свого життя. Бажаю собі і вам, дорогі паломники, щоб і ми сьогодні не поверталися додому самі, але у найкращому товаристві, яке може бути на цьому світі, у товаристві нашої Небесної Матері, яку нам дає сьогодні сам Господь. Нехай Вона провадить нас дорогами навернення, дорогами сповнення Божої волі, дорогами любові!»

Опісля Божественної Літургії відбулося водосвяття та окроплення свяченою водою усіх присутніх.

 

synod.ugcc.ua


ПУБЛІКАЦІЇ

У Відні відкрили меморіальну дошку кардиналу Інніцеру, який рятував людей під час Голодомору19 листопада

З ініціативи архиєпископа Відня кардинала Крістофа Шенборна в Архиєпископському палаці у Відні відбулася урочиста академія з нагоди...

МЕДІА
Prev Next