Відповідальність за створіння у процесі діалогу християнських Церков у Європі

Автор розкрив питання відповідальності за збереження створеного Богом світу в контексті сучасної екологічної кризи як автентичного християнського обов’язку і як ключового аспекту екуменічного діалогу між християнськими Церквами в Європі. Варто позитивно відзначити інтердисциплінарний характер роботи, а зокрема те, що морально-богословська категорія “відповідальність за створіння” була проаналізована через призму екуменічного богослов’я, а також рішень трьох Європейських екуменічних асамблей «Базель – Грац – Сібіу», де було констатовано три пріоритетні сфери діяльності задля екуменічного діалогу - мир, справедливість і збереження створіння, у їх багатогранному взаємозв’язку. Проаналізовані були також ключові екологічні постанови та ініціативи Всесвітньої ради Церков, Конференції Церков Європи та Ради Єпископських Конференцій Європи. Окремий акцент був поставлений на аналіз Міжнародного екуменічно-екологічного Дня молитви за збереження створіння (14 вересня) та «Часу відповідальності за створіння» (14 вересня – 17 жовтня), як вагомих інструментів на шляху міжцерковного діалогу та збереження природного довкілля.

Важливим елементом роботи є те, що її автор намагався дослідити питання відповідальності за створіння як основного завдання душпастирської діяльності всіх без винятку християнських Церков з наголосом на рефлексії українських реалій та викликів. Окремий акцент магістерської праці був поставлений на дослідження діяльності Бюро УГКЦ з питань екології для збереження створіння та сприяння міжцерковному діалогу.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології