"Якщо нема справедливих, то й справедливість не існує", – Папа Венедикт XVI про причини економічної кризи

Причини економічної кризи можна віднайти в егоїзмі. Про це говорив Папа Венедикт XVI, зустрічаючись у четвер, 26 лютого, з духовенством Римської дієцезії. Пригадаємо, що це була зустріч, яка пройшла в дусі щирого спілкування, під час якої Святіший Отець відповідав на поставлені запитання. Питання про те, чи є обов’язком Церкви викривати несправедливу у своїй основі економічну та фінансову систему та сказати своє авторитетне слово, покликане допомогти християнам із євангельською мудрістю управляти дочасними добрами, які даровані Богом для усіх, а не лише для декількох, поставив священик, який виконує своє служіння у передмісті Риму, де найбільше відчуваються наслідки актуальної економічної кризи. Відповідаючи, Венедикт XVI ствердив, що Церква покликана викривати помилки, які спричинилися до теперішньої ситуації, а ними, насамперед, є людська жадібність та ідолопоклонство, яке замінило образ правдивого Бога на божка-мамону. Папа пригадав, що готує Енцикліку, присвячену соціальним проблемам та визнав, що під час цієї праці зауважив, наскільки важко компетентно говорити про економіку. Церква повинна викривати великі помилки, але потрібно висловлюватись конкретно, тому що саме моралізування не допомагає. Моралізми повинні бути підкріплені відповідними знаннями, які допомагають зрозуміти дійсність і шукати шляхи для зміни ситуації, а це від усіх вимагає доброї волі. Венедикт XVI звернув увагу на проблему первородного гріха, внаслідок якого людське єство вражене егоїзмом, який є коренем жадібності, бо має на меті підпорядкувати собі світ. Тому, самим розумом, без світла віри, яке проникає в темряву первородного гріха, важко знайти вихід. У цьому контексті обов’язком Церкви є вказувати на ці конкретні моральні помилки, що вона й робить через свою соціальну доктрину. Далі Папа звернув увагу на те, що розв’язання великих макроекономічних проблем починається на нижчому рівні – від навернення сердець. «Якщо нема справедливих, то й справедливість не існує», – сказав Святіший Отець, наголосивши на необхідності виховувати до справедливості, яка, насамперед, не є абстрактним поняттям, але наслідком Христової місії. А справедливою людина стає не інакше, як через щоденну покірну працю над наверненням серця. І, таким чином, зростає глобальна справедливість, а праця пароха є фундаментальною не лише для парафії, але для всього людства. Бо якщо бракує справедливих, то сама справедливість залишається абстрактним поняттям, а створення добрих структур неможливе, якщо їм протиставляється людський егоїзм. Тому, звернув увагу Венедикт XVI, потрібно працювати разом на усіх рівнях. Вселенська Церква покликана викривати помилки і звіщати те, що можна зробити і як це здійснити, а обов’язком кожного душпастиря є виховувати справедливість. http://www.oecumene.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=270239